Допомагайте один одному. Від вашого благополуччя – чужій біді
Помоги тому, кто нуждается. Фото: bykhov.by
Останніми днями до мене, як до священика, стікається якось дуже багато відомостей про те, що люди дуже хворіють або мають інші потреби чи біди. При чому і ті, кого я знаю, і ті кого не знаю, знайомі знайомих. Передають прохання про допомогу. Цілими сім’ями хворіють. Щось дуже багато.
Думаю, що це так є не лише серед мого кола спілкування. А тому, допомагайте, шановні друзі, коли чуєте, що хтось серед ваших близьких і дальніх має в цьому потребу. І матеріально і іншими посильними способами.
А ті з вас, хто зараз не хворіє, хто має стабільні доходи і все у вас добре, і серед вашого кола спілкування всі живі, здорові і благополучні, і ви не знаєте сьогодні кому допомогти, то й ви виділіть якусь лепту зі своїх доходів, принесіть в храм і дайте священику в найближчому до вас храмі з запискою «для хворих», «для потребуючих».
При чому священику чи пастору будь-якої конфесії. Допомагаючи, не питайте про віру чи про політичні погляди. Несіть туди і давайте тим, куди вас Господь приведе і куди прийти на серце покладе, куди будете відчувати внутрішнє спонукання і бажання. А особливо, в прості і скромні сільські храми чи громади. Там менше людей, менше можливостей, але й там люди хворіють і стикаються з іншими бідами.
Священик - та особа, яка має багато спілкування з різними людьми, який (в селі чи в місті) знає, хто хворіє і хто в чому має потребу. Батюшка за визначенням знаходиться на перетині людського спілкування. А навіть якщо в даний момент і не знає когось потребуючого, то може оголосити серед прихожан, може запитати і люди скажуть. Окрім того, майже в усіх храмах є карнавки «для потребуючих», каси взаємодопомоги. Можна туди покласти вашу допомогу і ваша лепта обов’язково знайде свого отримувача, який в ній матиме потребу. Це може бути людина, якої ви не знаєте, але вашими руками Господь допоможе їй. Дайте від вашого благополуччя чужій біді.
«Носіть тягарі один одного і так виконаєте закон Христовий» (Гал. 6. 2).
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади