Допомагайте один одному. Від вашого благополуччя – чужій біді
Помоги тому, кто нуждается. Фото: bykhov.by
Останніми днями до мене, як до священика, стікається якось дуже багато відомостей про те, що люди дуже хворіють або мають інші потреби чи біди. При чому і ті, кого я знаю, і ті кого не знаю, знайомі знайомих. Передають прохання про допомогу. Цілими сім’ями хворіють. Щось дуже багато.
Думаю, що це так є не лише серед мого кола спілкування. А тому, допомагайте, шановні друзі, коли чуєте, що хтось серед ваших близьких і дальніх має в цьому потребу. І матеріально і іншими посильними способами.
А ті з вас, хто зараз не хворіє, хто має стабільні доходи і все у вас добре, і серед вашого кола спілкування всі живі, здорові і благополучні, і ви не знаєте сьогодні кому допомогти, то й ви виділіть якусь лепту зі своїх доходів, принесіть в храм і дайте священику в найближчому до вас храмі з запискою «для хворих», «для потребуючих».
При чому священику чи пастору будь-якої конфесії. Допомагаючи, не питайте про віру чи про політичні погляди. Несіть туди і давайте тим, куди вас Господь приведе і куди прийти на серце покладе, куди будете відчувати внутрішнє спонукання і бажання. А особливо, в прості і скромні сільські храми чи громади. Там менше людей, менше можливостей, але й там люди хворіють і стикаються з іншими бідами.
Священик - та особа, яка має багато спілкування з різними людьми, який (в селі чи в місті) знає, хто хворіє і хто в чому має потребу. Батюшка за визначенням знаходиться на перетині людського спілкування. А навіть якщо в даний момент і не знає когось потребуючого, то може оголосити серед прихожан, може запитати і люди скажуть. Окрім того, майже в усіх храмах є карнавки «для потребуючих», каси взаємодопомоги. Можна туди покласти вашу допомогу і ваша лепта обов’язково знайде свого отримувача, який в ній матиме потребу. Це може бути людина, якої ви не знаєте, але вашими руками Господь допоможе їй. Дайте від вашого благополуччя чужій біді.
«Носіть тягарі один одного і так виконаєте закон Христовий» (Гал. 6. 2).
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.