Доповідь ООН про порушення прав вірян УПЦ: чи буде толк?

У доповіді ООН багато уваги приділено переслідуванню УПЦ владою. Фото: СПЖ

31 грудня 2024 р. було опубліковано Доповідь про ситуацію з правами людини в Україні, що охоплює період з 1 вересня до 30 листопада 2024 р. Документ підготувало Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ). Ситуації у релігійній сфері присвячена одна сторінка тексту із тридцяти однієї.

Зміст Доповіді

У першому абзаці відповідного розділу йдеться про набрання чинності 23 вересня 2024 р. Закону про заборону УПЦ: «23 вересня 2024 року набули чинності поправки до законодавства щодо релігійних організацій. Законодавство з урахуванням цих поправок посилається на "національну (або суспільну) безпеку" як на підставу обмеження свободи релігії або переконань і свободи релігійних об'єднань. Проте ні Міжнародний пакт про цивільне та політичне право (МПЦПП), ні Європейська конвенція з прав людини не включають "національну безпеку" до допустимих підстав для такого обмеження. Поправки також встановили непропорційні обмеження свободи сповідувати свою релігію чи переконання».

Необхідно звернути увагу, що вже в цьому першому абзаці спростовується головний аргумент гонителів Церкви в Україні: утиск релігійних свобод стосовно вірян УПЦ нібито допустимий, якщо він продиктований міркуваннями національної безпеки. Крім того, що формулювання є спільним і допускає широке тлумачення, а отже, і зловживання, співробітники ООН вказують:

міркування нацбезпеки не можуть бути підставою для обмеження релігійних прав згідно з міжнародними документами про права людини, обов'язковими для України.

У певному сенсі, це створює основу для відстоювання вірянами УПЦ своїх прав у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) та інших міжнародних інстанціях. Масові звернення в ці інстанції вже прогнозують багато юристів-правозахисників, якщо закон про заборону УПЦ все ж таки буде застосований в Україні.

Важливо, що документ УВКПЛ однозначно визначає: Закон про заборону УПЦ «встановлює непропорційні обмеження на свободу сповідувати свою релігію чи переконання». Ці обмеження є об'єктивно присутніми в тексті Закону навіть при тому, що він не згадує конкретно Українську Православну Церкву.

Далі більша частина розділу релігійних свобод присвячена цьому закону. Зокрема, УВКПЛ наголошує, що «Україна не продемонструвала необхідності та пропорційності цього заходу (заборона УПЦ – Ред.). Наприклад, не пояснила, чому менш обмежувальні підходи, такі як заходи, спрямовані лише на конкретних осіб, були б недостатніми».

Святкування Казанської ікони є аргументом для заборони?

Цим спростовується ще один аргумент противників УПЦ – необхідність заборони організації через окремі факти підтримки деякими священнослужителями агресії РФ проти України. Співробітники ООН звертають увагу на розмитість формулювань у законі. Зокрема, згідно із Законом про заборону УПЦ можна припинити діяльність релігійних організацій, якщо їх «уповноважені особи» розповсюджують ідеологію «руського миру» (під це може потрапити, наприклад, святкування пам'яті Казанської ікони Божої Матері чи святого Олександра Невського), а також вчиняють діяння, які, на думку правоохоронних органів, можуть становити загрозу національній безпеці.

«Подібні розпливчасті формулювання не дають чіткого розуміння вимог закону і можуть покласти відповідальність на цілі релігійні громади за дії окремих осіб», – наголошується у документі. Зазначимо, що це відкриває широкі можливості для зловживання службовими повноваженнями окремих чиновників і створює умови для корупції на різних рівнях.

Заборона УПЦ – заборона на право сповідувати свою віру

Ще один важливий момент – констатація того факту, що заборона УПЦ є не лише адміністративною забороною однієї із православних юрисдикцій, а й порушенням права сповідувати певну релігію. «Розпуск впливає на можливість окремих осіб сповідувати свою релігію чи переконання разом з іншими та загрожує життєздатності громади загалом», – йдеться у Доповіді. Це спростовує ще один аргумент противників УПЦ, який вони часто призводять до виправдання своїх дій: оскільки православ'я сповідує ПЦУ, заборона УПЦ не є порушенням прав православних вірян, які можуть вільно сповідувати православ'я в рамках ПЦУ. Доповідь ООН це спростовує:

заборона УПЦ – це обмеження не просто можливості належати до звичної юрисдикції, а можливості сповідувати свою релігію як таку.

Документ звертає увагу на такий обмежувальний захід, як анулювання договорів оренди релігійних об'єктів на підставі адміністративного рішення суду. Це може призвести до втрати доступу до історичних церковних будівель, що «особливо проблематично для громад з невеликою кількістю храмів, оскільки це обмежує свободу віросповідання та сприяє соціальній напруженості». Саме це зараз відбувається в Україні в масовому порядку – громади позбавляються своїх храмів, які вони відновлювали з руїн власним коштом.

Це закон не про заборону УПЦ? Серйозно?

Противники УПЦ стверджують, що Закон про її заборону зовсім не про заборону цієї релігійної організації, оскільки вона там не згадується. Проте, доповідь ООН показує, що така дезінформація на міжнародному рівні не працює. Очевидно, що в Україні гонінь зазнає саме УПЦ, і забороняти збираються саме її.

«Поправки забороняють діяльність "іноземних релігійних організацій, що базуються в державі, відповідальній за збройну агресію проти України чи окупацію її території", та конкретно забороняють діяльність Руської Православної Церкви. Крім того, якщо суд встановить, що українська релігійна організація пов'язана із забороненою іноземною релігійною організацією, він може розпорядитись про розпуск української релігійної організації. Є побоювання, що після реалізації цього положення воно може вдарити по Українській Православній Церкві (УПЦ)», – йдеться у документі.

Про побоїще у Черкасах

Заключний пункт Доповіді ООН присвячений конкретній нагоді – зіткненням у Черкасах, внаслідок яких було захоплено Свято-Михайлівський кафедральний собор УПЦ.

«17 жовтня 2024 року УВКПЛ задокументувало три послідовні випадки насильства між прихильниками, священнослужителями та парафіянами різних православних громад міста Черкаси. Серія подій розпочалася з ініціативи групи невідомих у камуфляжі без розпізнавальних знаків, які насильно виселили духовенство та парафіян УПЦ із приміщень УПЦ близько 4 години ранку. За даними УПЦ, не менше 10 чоловіків і чотирьох жінок серед їхніх послідовників були поранені та потребували медичної допомоги. На місці були присутні правоохоронці принаймні у двох із цих інцидентів, але їм, схоже, не вдалося ефективно розділити прихильників різних спільнот пізніше вранці. Поліція повідомила про порушення кримінальної справи за фактом хуліганства у зв'язку із цією подією. УВКПЛ продовжує стежити за реакцією влади на інцидент».

Тут чітко встановлено факт, що віряни УПЦ є постраждалими, а не навпаки, як стверджують багато українських політиків та ЗМІ.

Реакція української влади на Доповідь ООН

Реакція була передбачувано негативною. Українське МЗС опублікувало свій коментар до Доповіді УВКПЛ, під такою назвою: «Коментар МЗС з приводу хибних звинувачень ООН у нібито обмеженні Україною релігійних свобод». У ньому, зокрема, йдеться: «Відкидаємо висновки ООН про поправки до Закону України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій", як такі, що спотворюють дійсність».

Звернімо увагу на слова «нібито», «хибний», «спотворення дійсності». Для мови дипломатії – це дуже грубі вислови, в яких українська влада за фактом звинувачує ООН у брехні.

А далі в коментарі МЗС повторюються всі ті аргументи, які вже спростували сама Доповідь ООН. Наприклад, МЗС знову заявило, що закон «не передбачає заборони жодної з церков, що існують в Україні». І це дуже дивне твердження, бо багато нардепів, голосуючи за закон, прямим текстом говорили, що він спрямований саме проти УПЦ. Українські дипломати процитували норми закону, які в Доповіді ООН вже були наведені як приклад розпливчастих формулювань. У МЗС знову повторили мантру, що закон «не накладає тягаря на совість віруючих, а лише виводить їх з-під тиску Російської православної церкви».

У своїй заяві українське МЗС звернуло увагу на дії Росії в Україні та закликало УВКПЛ відображати у своїх Доповідях саме ці злочини, а не дії України. «Розраховуємо на те, що у своїх доповідях Моніторингова місія ООН з прав людини надаватиме надалі об’єктивні оцінки реальній ситуації зі свободою релігії в Україні та продовжить фіксувати російські злочини проти українських вірян, релігійних громад і лідерів, церковного майна», – йдеться у коментарі.

Простий обиватель може подумати, що Доповідь ООН справді є односторонньою та ігнорує порушення прав людини з боку РФ. Однак при ознайомленні з повним текстом документа стає очевидним, що критика дій РФ там присутня. Просто п'ятий розділ Доповіді присвячений ситуації із правами людини на територіях, окупованих РФ, а шостий – на територіях, підконтрольних Україні. Наприклад, на сторінці 16 Доповіді зазначено: «Протягом звітного періоду російська влада продовжувала обмежувати свободу релігії чи переконань та порушувати свої зобов'язання щодо МГП та МППЛ. "Антиекстремістське" законодавство використовувалося як інструмент впливу на членів певних релігійних громад». Далі слідує опис конкретних випадків утиску релігійної свободи.

Виникає питання: чи співробітники українського МЗС не ознайомилися з повним текстом Доповіді чи навмисно маніпулюють громадською думкою, розраховуючи на те, що люди самі документ читати не будуть?

Попередні Доповіді ООН та інші документи

У порівнянні з нинішньою Доповіддю ООН щодо ситуації з правами людини в Україні з попередніми доповідями та іншими аналогічними документами можна помітити, що раніше вони включали більше видів порушень прав віруючих УПЦ з відповідними прикладами.

Наприклад, у Доповіді УВКПЛ щодо ситуації з правами людини в Україні з 1 лютого по 30 квітня 2023 р., опублікованій у червні 2023 р., міститься опис порушень прав вірян за такими категоріями:

кримінальне переслідування духовенства;
вигнання ченців із Києво-Печерської лаври;
заборона УПЦ органами місцевого самоврядування;
дискримінація віруючих УПЦ з боку уряду;
мова ненависті щодо УПЦ у ЗМІ та соцмережах;
бездіяльність правоохоронних органів у випадках порушення прав віруючих УПЦ.

Докладніше про попередню Доповідь ООН у статті «ООН заявила про дискримінацію УПЦ: сигнал від західних партнерів?»

Те саме спостерігається у Звіті Держдепартаменту США про дотримання прав людини в Україні за 2023 рік. Там розглядаються такі порушення прав віруючих:

·       докладний аналіз законопроєкту 8371 про заборону УПЦ;

·       захоплення храмів УПЦ;

·       заборони УПЦ на місцевому рівні;

·       випадки кримінального переслідування архієреїв УПЦ;

·       випадки перешкоджання паломникам та їх залякування;

·       ситуація з Києво-Печерською лаврою.

Докладніше про цей Звіт у статті «Держдеп США побачив гоніння на УПЦ».

Всі ці порушення продовжуються і сьогодні, проте нинішня Доповідь стосується лише Закону про заборону УПЦ і захоплення кафедрального собору в Черкасах.

Реакція української влади на попередні Звіти про права людини в Україні також була негативною, причому часом досить грубою. Наприклад, у відповідь на наведену вище Доповідь ООН, радник глави Офісу президента Михайло Подоляк назвав ООН продажною організацією, на звіти якої не потрібно звертати уваги.

«ООН – це не той майданчик, який регулює конфліктні ситуації між державами. Скоріше ООН – це місце, де ооновська бюрократія заробляє непогані гроші на тих чи інших конфліктах, свідомо отримує величезні гранти від Росії», – заявив український чиновник.

Подібну реакцію зараз видав речник ПЦУ Євстратій Зоря, який заявив, що «ООН втратила авторитет, нею користуються наші вороги». Причому, і у випадку з Подоляком, і з Зорею, логіка дуже примітивна та передбачувана – якщо в ООН кажуть те, що їм не подобається – вона стала продажною та ворожою.

Висновки

1.     За останні роки ні ООН, ні Держдепартамент США, ні інші міжнародні правозахисні організації не випускали документів, у яких йшлося б про благополучну ситуацію з правами віруючих в Україні. Це свідчить про однозначну та консолідовану міжнародну позицію: Україна є країною, де масштабно та систематично порушуються основоположні права людини.

2.     Нинішня Доповідь ООН охоплює лише Закон про заборону УПЦ і захоплення собору в Черкасах, не згадуючи інших прикладів порушення прав на свободу віросповідання за вказаний період. Можливо, це пов'язано з недоробкою співробітників ООН або ефектом звикання, коли повторювані рік у рік порушення сприймаються як щось звичайне.

3.     Критика Закону про заборону УПЦ представлена ​​ґрунтовно та аргументовано. У Доповіді спростовуються усі доводи противників УПЦ у їхніх спробах подати цей Закон відповідним Конституції України та її міжнародним зобов'язанням. Складається враження, що укладачі Доповіді ознайомились із документами, підготовленими адвокатом і правозахисником Робертом Амстердамом щодо цього закону. Це означає, що висновки Р. Амстердама та його аргументація сприймаються на міжнародному рівні як серйозні та обґрунтовані. До них прислухаються та використовують у міжнародній політиці. Ймовірно, цей вплив лише посилюватиметься.

4.     Різко негативна і навіть хамська реакція української влади свідчить про те, що вона продовжує формувати негативний імідж України на міжнародній арені. Наслідки такої політики для країни є очевидними.

5.     Сама по собі ця Доповідь ООН не здатна змінити ситуацію або надати істотну допомогу УПЦ. Однак вона надає додаткові аргументи, наприклад, новому президенту США та його команді для критики української влади. На цей звіт посилатимуться як на додаткове підтвердження порушення прав людини в Україні.

Замість того, щоб консолідувати українське суспільство всередині країни та представляти Україну як правову демократичну державу на міжнародній арені, нинішня українська влада діє протилежним чином. Причини такої політики кожен може самостійно оцінити.

Читайте також