Пресконференція звичайного гонителя Церкви

Пресконференція В. Єленського та П. Куща. Фото: ДЕСС

13 січня 2025 р. на платформі Укрінформ відбулася пресконференція «Свобода совісті в Україні: її вороги та захисники». Її організатором є Державна служба з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС). А виступали голова ДЕСС Віктор Єленський та «митрополит» Кримський ПЦУ Павло (Климент) Кущ. Вони красиво розповідали, як прекрасно в Україні дотримуються права на свободу совісті, які у нас демократичні закони (включаючи закон про заборону УПЦ) і як м'яко та толерантно ДЕСС поводиться стосовно релігійних організацій. Але щоб ні в кого не виникало ілюзії, що так воно і є, пропонуємо звернути увагу на основні моменти.

А де глядачі?

Насправді на пресконференції порушувалися дуже важливі для України та її народу питання: заборона найбільш чисельної конфесії в країні, законодавче регулювання релігійної сфери, порушення прав вірян з обох боків фронту тощо. Конференцію було анонсовано заздалегідь, але взяти участь у ній прийшли одиниці.

Що, нікому не цікаво? Швидше за все, причина в тому, що всі вже чули багато разів одноманітні заяви представників української влади про те, як у нас все чудово з правами людини та зі свободою віросповідання особливо. Нікому не цікаво слухати наративи про відсутність будь-яких утисків чи дискримінації за релігійною ознакою, коли щодня з'являються новини про ці самі утиски та дискримінацію.

Коли російський паспорт – ознака українського патріота

У 2023 р. В. Зеленський позбавив українського громадянства кількох архієреїв УПЦ. Причиною найчастіше виступало те, що вони нібито мали російський паспорт, хоча б це було й у минулому. Але поруч із В. Єленським сидить людина з російським паспортом, і нікого цей факт не бентежить. Ще в 2020 р. в інтернеті був опублікований його російський паспорт. Пояснюючи цей факт, Кущ тоді сказав, що інакше просто втратив би своє майно.

Навіщо взагалі запросили Куща?

Після виступу «митрополита» Павла (Климента) Куща стало зрозумілим, навіщо його покликали на пресконференцію. Він просто мав озвучити цю ключову фразу: «Вкотре ми звертаємо увагу, що ООН в Україні не приділила належної уваги становищу релігійних організацій в окупованому Криму, насамперед Православної Церкви України».

Йдеться про Доповідь управління Верховного комісара з прав людини ООН, яка була опублікована 31 грудня 2024 р. і в якій наголошується на порушенні права на свободу віросповідання в Україні. У Доповіді йдеться також і про порушення з боку Росії на підконтрольних їй територіях, але Куща, як і українське МЗС, це не бентежить. Вони вирішили критикувати ООН за принципом: треба дивитися не на Україну, а лише на Росію. Ось вона порушує права людини, а «Україна продовжує докладати всіх зусиль для захисту та утвердження релігійної свободи та неухильно дотримується норм міжнародного права».

А хто про Україну неприємну правду наважиться сказати, той агент ФСБ. Нещодавно, наприклад, саме так висловився один із гонителів УПЦ – нардеп М. Потураєв: «ООН, на превеликий жаль, нашпигована агентами впливу РФ, тому не слід очікувати від наших дипломатів див».

Відповідь від ООН

Однак на біду для В. Єленського та П. Куща на пресконференцію прийшла представник ООН в Україні, яка дипломатично пояснила, що ООН не стає ні на чий бік, а оцінює дійсність з погляду міжнародного права: «А роль управління ООН з прав людини в нашій доповіді полягає в тому, щоб розглянути ці питання виключно через призму міжнародного права прав людини. Тобто ми говоримо виключно юридичною сухою мовою».

Також вона відкинула звинувачення в тому, що ООН заплющує очі на порушення прав з боку РФ: «Наша робота полягає в тому, щоб зробити моніторинг ситуації з правами людини на всій території України, включаючи, звичайно, і окуповані території [...] В наших останніх публікаціях ми написали про дуже серйозне порушення прав людини, вчинене окупаційною владою Російської Федерації. Окупаційна влада там порушує багато прав, пов'язаних зі свободою віри та сповідання».

Але головне, на наш погляд, у промові представниці ООН було твердження, що «міжнародні стандарти встановлюють високий поріг вимог щодо встановлення обмежень на свободу віросповідання» і що «національна безпека не є допустимою підставою для обмеження свободи віросповідання згідно з міжнародним та європейським правом. Тобто праву на віросповідання надається найвищий пріоритет, а не іншим правам». Відповіддю на цю заяву були чергові вигуки про те, що в Україні жодних обмежень свободи віросповідання немає взагалі.

Звичайні маніпуляції

Гонителі УПЦ, захищаючи свій закон про її заборону, взяли на озброєння одну просту маніпулятивну схему: ми забороняємо не УПЦ, а РПЦ. А якщо УПЦ не довела нам, що не є частиною РПЦ, вона сама винна у своїй забороні.

Цитата В. Єленського: «Він (закон про заборону – Ред.) не забороняє Українську Православну Церкву, він забороняє діяльність РПЦ [...] Про те, що там забороняється Українська Православна Церква чи будь-яка інша релігійна організація на території України, звичайно, не йдеться».

Але проблема – довести, що УПЦ не належить РПЦ, вона не може з тієї простої причини, що текст закону про заборону виписаний так, що це просто неможливо. Наприклад, закон каже, що якщо Статут РПЦ стверджує, що УПЦ є частиною РПЦ, то воно так і є. Той факт, що Конституція РФ стверджує, що чотири області України та Крим є частиною РФ, чомусь не призводить В. Єленського та інших гонителів Церкви до висновку, що це справді так. Але це лише одна зачіпка, у законі їх ще багато.

Настав час відкинути ці дешеві маніпуляції та чесно визнати: Закон України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» до конституційного ладу не має жодного стосунку. Його прийнято з єдиною метою – заборонити УПЦ і змусити громади та монастирі перейти до державотворчої ПЦУ з усім своїм майном. Нинішня українська влада щосили намагається втримати на плаву проєкт ПЦУ, і закон про заборону УПЦ – це просто інструмент для досягнення мети. Перейди в ПЦУ, і ти одразу з агента ФСБ, рупора Кремля, колаборанта та зрадника перетворишся на правильного патріота!

Ось ще один приклад маніпуляції. П. Кущ: «Говорити про те, що новий закон обмежує свободу віросповідання – це говорити неправду і тривалий час приховувати злочини, які скоїла Українська Православна Церква як російська воєнізована структура на окупованих територіях. Митрополит Луганський також є тимчасовим членом Священного Синоду на період осінньої сесії 2024-25 року». Так, можливо, голова тимчасово окупованої Луганської єпархії і є членом Синоду РПЦ. Так, можливо, якась кількість духовенства погодилася підкорятися російській владі, а деякі, можливо, їх і вітають. Але називати всю УПЦ на цій підставі «російською воєнізованою структурою» – це є те, про що говорить і ООН, й інші правозахисні організації, та й просто розсудливі люди: не можна карати всю багатомільйонну організацію за злочини окремих її членів.

Коли Росія окупувала Крим у 2014 році, практично весь особовий склад СБУ перейшов на бік ворога. І що хтось назвав СБУ «російською воєнізованою структурою»? Хтось зажадав її заборони?

Відверта неправда

Кілька разів у промовах В. Єленського та П. Куща звучали натяки, що архієреї УПЦ не хочуть виходити з керівних органів РПЦ і не пишуть відповідних заяв, хоч би в ДЕСС. Єленський заявив, що якщо такі заяви архієреї УПЦ напишуть йому, то до них не буде жодних претензій.

П. Кущ прямим текстом звинуватив Предстоятеля УПЦ митрополита Онуфрія в тому, що він є членом Священного Синоду РПЦ. А Єленський ще й уточнив, що не просто член, а другий після патріарха: «Ось, наприклад, владика Климент згадав, що представник УПЦ Митрополит Онуфрій є членом Священного Синоду Російської Православної Церкви. Справді, за традицією, київський митрополит є не просто членом Синоду РПЦ, а другим. Після московського патріарха і перед петербурзьким митрополитом є другим членом».

При цьому В. Єленському чудово відомо, що ще 28 вересня 2022 р. Блаженніший митрополит Онуфрій направив до ДЕСС листа, в якому чітко заявив, що більше не є членом Синоду РПЦ. Більше того, цей лист опублікований на сайті Держетнополітики.

У ньому є такі слова: «Тепер (після Собору УПЦ у Феофанії 27.05.2022 р. – Ред.) постанови Соборів РПЦ не є основою діяльності Собору єпископів УПЦ. Митрополит Київський припинив членство у Священному Синоді РПЦ. Предстоятель УПЦ обирається довічно єпископатом УПЦ без подальшого благословення. Також зі Статуту (УПЦ – ред.) виключено пункт про поминання за богослужінням у храмах і монастирях УПЦ імені патріарха Московського і всієї Русі».

Чого ще не вистачає В. Єленському та його псевдоекспертам?

Чому голова ДЕСС каже відверту неправду, що Митрополит Онуфрій продовжує залишатися членом Московського Синоду?

Чому В. Єленський не каже про наявність цього листа? Від архієреїв УПЦ вимагають писати такі заяви. Ось Митрополит Онуфрій написав, і що це якось змінило до нього ставлення української влади?

Настав час чесно визнати: влада хоче знищити УПЦ, і жодні заяви чи компроміси тут не допоможуть. Єдине, що може допомогти, – це тверде стояння у вірі та надія на допомогу Божу.

Віруйте собі на здоров'я

В. Єленський: «Так ось цей закон не накладає тягаря на совість віруючих, тому що підпорядкування Московському патріархату не є частиною православного віровчення. Ще раз, українська держава не вимагає від Української Православної Церкви, яка пов'язана з Московським Патріархатом, ні зрадити своє православне вчення, ні змінити свою літургічну практику, ні змінити старий календар на новий, ні стати частиною якоїсь іншої церкви».

Справді, за задумом Єленського, УПЦ має просто знищитись, а віряни хай і далі собі вірять у що вірили, живуть за своїм календарем, моляться як хочуть і таке інше. Але ж Церква Христова – це не секта адептів плоскої землі. Християнство в Україні існує тисячу років. Це величезний пласт духовної культури, це давні монастирі та храми, система навчальних закладів, благодійних організацій, лікарень, бібліотек, це сестринства милосердя, притулки для незаможних і таке інше. І ось В. Єленський фактично каже, що ми це все заборонимо, відберемо, знищимо, а ви собі продовжуйте й надалі вірити, як вважаєте за потрібне. Ніхто вас у цьому не обмежує.

Але Бог у душі – це не про Православ'я. Наша віра діяльна. «Віра, якщо не має діл, мертва сама по собі» (Як. 2, 17). А справи – це все, що накопичене за ціле тисячоліття і що тепер влада хоче відібрати.

Верх цинізму – вигнати людей із храму, який вони відбудували на свої кревні, заборонити їхню діяльність як громади та сказати: йдіть, віруйте собі, моліться, маєте повне право. Так, зараз багато громад змушені збиратися на Літургію по домівках, але за фактом їм уже й це у багатьох випадках забороняють. Погрожують насильством, підпалами та навіть вбивством. Робить це, вже звісно, ​​не В. Єленський чи інші представники влади. Це роблять різні націонал-радикали та активісти, яких українська влада, ЗМІ та соцмережі своєю брехливою пропагандою налаштувала проти християн.

Розтяжка для духовенства УПЦ: або до ПЦУ, або до армії

На запитання, чи буде норма про бронювання священників від мобілізації поширюватись на духовенство УПЦ, Єленський, по суті, відповів, що ні, не буде. Адже наказ про те, хто буде вважатися за священнослужителя, буде приймати ДЕСС, головою якої він є, а в цьому наказі Єленський пропише, що такими не будуть визнаватися ті, хто служить в «афілійованих» з РПЦ організаціях.

«Очевидно, таким критерієм буде відсутність афіліації із забороненою в Україні релігійною організацією. І, очевидно, таким критерієм буде дійсність назви. Буде критерієм те, що статут щодо назви не втратив своєї сили», – заявив В. Єленський.

Щодо афіліації В. Єленський вже все вирішив. На його думку, УПЦ, як і раніше, входить до РПЦ. Критерій назви, про який також згадав глава ДЕСС, – це посилання на закон, який наказує УПЦ перейменуватися на РПЦ в Україні. До речі, на тій самій підставі, що РПЦ у своєму Статуті вважає УПЦ своєю частиною. Тож шансів немає жодних. І це ще один дуже потужний батіг, яким ДЕСС та інші представники влади сподіваються загнати до ПЦУ якнайбільше духовенства: переходиш до ПЦУ – отримуєш бронь, залишаєшся в УПЦ – на фронт.

Особливого цинізму цьому додає обставина, що священники УПЦ не можуть бути капеланами. Виходить, що їхнє перебування у ВСУ як капеланів – це «загроза національної безпеки», але якщо вони будуть у тих самих ВСУ як солдати (порушуючи священницьку присягу) – то все нормально. А якщо повірити пропагандистським наративам, що все духовенство УПЦ – це «агенти ФСБ у рясах», то уявляєте, скільки «агентів» В. Єленський зможе впровадити до ЗСУ?!

Процедура початку дії закону щодо заборони

На запитання, чи почала вже ДЕСС видавати релігійним громадам приписи, як передбачено законом про заборону УПЦ, В. Єленський відповів, що поки що немає. І розповів, які нормативно-правові акти мають бути для цього ухвалені Кабінетом Міністрів.

В. Єленський: «Перший – це порядок винесення приписів, другий – це порядок надання дозволу на відносини із забороненою релігійною організацією, третій – те, що стосується ідеології руського миру».

Дійсно, одним із найнеоднозначніших положень закону про заборону УПЦ є те, що ця заборона може слідувати через поширення ідеології «руського миру». А за цю ідеологію можна визнати все, що завгодно: і ікони Божої Матері «російського» походження, і російських святих у назвах храмів та ще багато чого. В. Єленський спробував розвіяти сумніви та заявив, що нічого подібного не буде.

В. Єленський: «Бо, як ви пам'ятаєте, було багато спекуляцій про те, що в законі є положення, згідно з яким ДЕСС може звертатися до суду з позовом про припинення діяльності релігійної організації, якщо ця релігійна організація неодноразово поширювала ідеологію руського миру. [...] Ну, наприклад, деякі говорили про те, що якщо каплиця, або якась капела, або якийсь храм названий на честь Олександра Невського, чи це пропаганда руського миру, оскільки Олександр Невський може вважатися її символом».

З тональності промови голови ДЕСС випливало, що за таке ніхто нікого не буде забороняти. Відповідальність наступить лише в тих випадках, «коли пропаганда ідеології руського миру тягне за собою ідеї про знищення української державності, української культури, української ідентичності, заклики до зміни територіального устрою України тощо».

Тут В. Єленський кривить душею. По-перше, можна згадати, що переслідування влади Церкви почалися через невинний духовний кант «Богородиця, Мати світла, любові та добра», в якому були слова «прокидається матінка-Русь». У ній немає жодної «ідеї про знищення української державності, української культури, української ідентичності». Але саме після скандалу зі співом цього канта в Києво-Печерській лаврі наприкінці 2022 р. СБУ провела масштабну кампанію обшуків і допитів у монастирях та єпархіальних управліннях УПЦ, через неї зібрався цілий РНБО, а Зеленський видав Указ, який розпочав репресивну кампанію проти УПЦ. Тож можна і за частушку потрапити під заборону.

До того ж, закон про заборону УПЦ передбачає, що поширювати «руський мир» може будь-хто навіть без відома священноначалля чи духовенства. Тож не важко буде відправити до якогось храму чи монастиря «засланого козачка», який на камеру наговорить усе, що передбачено в нормативно-правовому документі ДЕСС.

Чи потрапимо ми до храму УПЦ?

Це ще один цинічний та маніпулятивний наратив, що, мовляв, УПЦ ніхто не забороняє, і можна потрапити до будь-якого храму з них. В. Єленський згадав американського журналіста Такера Карлсона, який одного разу заявив, що В. Зеленський гонить Церкву. На думку глави ДЕСС, це не має жодного стосунку до реальності. На підтвердження своїх слів В. Єленський сказав, що «якщо ми зараз вийдемо з цього приміщення, ми легко потрапимо до Української Православної Церкви, яка знаходиться в юрисдикції Московського Патріархату».

Гарні слова, але явно неправдиві. Очевидно, В. Єленський забув, що з 10 серпня 2023 року ніхто з вірян не може потрапити до Києво-Печерської лаври і в самі печери. Їх туди не пускає влада. Не потрапити до Десятинного монастиря у Києві та храму святого Володимира у Львові, бо влада їх просто знесла екскаваторами. Не потрапити до сотень храмів по всій Україні, які були незаконно захоплені та стоять замкненими, бо туди ніхто не ходить. І так далі. Як бути з усім цим? Це теж «не має жодного стосунку до реальності»?

Ось, до речі, П. Кущ у своїй промові на пресконференції згадав про руйнування храмів ПЦУ в Криму: «Ви чудово пам'ятаєте ті події, коли у травні 2023 року було знищено кафедральний собор у місті Сімферополі, а цинічним актом вандалізму стало знесення церкви у Євпаторії саме у День Незалежності держави України, вже в 2024 році».

Чому ж він не говорить про храми, зруйновані українською владою? Чому не називає їх також «актами вандалізму»?

Підсумки

Ця пресконференція – захід, дуже далекий від об'єктивних оцінок ситуації навколо УПЦ. Швидше, це ще одне свідчення недобрих намірів української влади щодо УПЦ і, можливо, матеріал для майбутніх судових процесів. Процесів, на яких будуть притягувати до відповідальності всіх, хто сьогодні порушує права людини в Україні.

Читайте також