Про борців зі «старим стилем»
Освячення води в Єрусалимській Церкві. Фото: rusdm
Але, що особливо примітно, вони пройшли в Константинопольському Патріархаті. Нехай не так масово, проте. Після богослужінь єпископи, священники та віряни йшли до моря, кидали хрест та освячували води.
І ніхто з них не говорив про «війну дат», не заявляв, що Водохреща 19 числа – «московське» тощо.
І це нормально. Нехай тепер Церкви живуть за різними календарями, але це не привід ворогувати, ображати, цькувати не таких, як ти.
На жаль, ми, українці, живемо в умовах постійного пресингу з боку політиків і «правильних» християн, яким малоцікавий зміст того чи іншого свята. Їм важливо «перемогти внутрішнього ворога», хай навіть цього ворога вигадали вони самі. Ти маєш молитися «правильною» мовою, у «правильній» конфесії», а тепер ще й у «правильну» дату. Якщо ні – у спокої тебе не залишать.
І можна цьому обурюватись, але навряд чи варто. Насправді, це бідні люди, у яких немає всередині миру, а є свербіж. Вони змушені постійно боротися з кимось, когось перемагати. І якщо раптом «закінчаться» християни УПЦ, вони будуть боротися та перемагати один одного. Інакше вони просто не можуть.
Тому не треба сердитися на них. Треба шкодувати і молитися за них.
Читайте також
Як Епіфаній став наступником «окупанта»
У системі координат ПЦУ владика Іоанн був живим втіленням тієї самої «духовної окупації» України та Києво-Печерської лаври, з якою вони сьогодні так героїчно борються.
Придворні конфесії України: совість чи ЛГБТ?
«Московських попів» стануть клеймити не лише за відмову переходити в ПЦУ, не лише за юліанський календар, але й за «гомофобію».
Патріарх Варфоломій вважає українців носіями «руського мира»?
Предстоятель Константинопольської Церкви прибув до Вільнюса, щоб представити новопризначеного екзарха Литви – єпископа Тамісського Панарета.
Урок для сучасної Церкви з глибини віків
У святителя Леонтія було відсутнє бажання бути «своїм» для місцевої влади та іновірців.
Про те, як Собор УПЦ у Феофанії «перетворився на безчинне зборище»
Усі образи на адресу Собору – ніби це було «зборище», «бруд», «піна» та інше – тримаються не на канонах і не на фактах, а лише на емоціях їхніх авторів.
До якої України ми рухаємося?
Влада вже прямим текстом говорить, що з демографією в Україні – катастрофа, що працювати нікому вже зараз.