Если Господа помнить, всюду замечаешь следы Господа твоего
Интересно, если переосмыслить некоторые лозунги атеистических времен, как лозунги, краденые у христианства. Иначе, кстати, и бывает. вся смысловая база человечества, после Пришествия Спасителя, родом из Евангелия.
Пионерский клич "Будь готов! Всегда готов!", как писал о. Августин, можно понять, как призыв к готовнисти встретить Господа во втором Пришествии. "Миру мир", это из ектении: О мире всего мира Господу помолимся. "Кто не работает, пусть не ест" - Павловы слова.
"Свобода, Равенсво и Братство" французы целиком украли из Евангелия, ибо оно ни о чем более не говорит, как о равенстве перед Богом, братстве при наличии общего Отца и о духовной свободе. "К свободе призваны вы, братья"
Если на то пошло, то и мушкетерский клич: Один за всех и все за одного! - говорит о Христе. Он один вкусил смерть за всех, и все должны жить теперь для Него одного, умершего и воскресшего. И "Повесть о натсоящем человеке" вполне подходит не столько к повести о Маресьеве (хотя он достоин удивления), а к Евангелию. Вот уж поистине Повесть о Настоящем Человеке. В общем, если Господа помнить, всюду заметишь следы Господа твоего.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.