Скромність Бога або непомітне Різдво

Рождество Христово

Рождество Христово

Цього року в ці передріздвяні і вже різдвяні дні, читаючи і слухаючи священні тексти, які розповідають про народження Христа Спасителя, звернув увагу на наступну просту деталь - Бог народився непомітно для зовнішнього світу, світу людей. Людство, окрім декількох пастухів і самого Святого Сімейства, і не знало про це.

Це вже пізніше, майже через два роки після народження Спасителя, прийшли волхви зі Сходу і стали питати, де народжений Цар Іудейський, бо бачили зірку на Сході. Христос народився - зірка з’явилася - волхви побачили - пішли поклонитися. Це саме тоді дізнався про народження Спасителя і схвилювався весь Єрусалим.

Саме тому Ірод тоді й повелів вбити всіх дітей від 2 років і нижче по часу з’явлення зірки. Хоч в Євангелії ці події описуються одна за одною, але між ними пройшов час.

Таким чином, Бог явився в цей світ непомітно, тихо, скромно, смиренно.

Наш Непомітний, Скромний і Смиренний Бог …

Так само непомітно Бог і змінює цей світ - кожен день, в серці кожної віруючої людини.

І нам - людям слід міняти цей світ також непомітно, починаючи з власного серця, кожен день. В цьому й цінність кожного Божого дня. А коли приходить свято, коли приходить якийсь великий день, то він лише проявляє все те, що раніше робилося непомітно, але постійно.

А тому, всіх вас, браття і сестри, друзі, сердечно вітаючи з непомітним Різдвом нашого Бога - Господа Ісуса Христа, хочу побажати, щоб в серці і в житті кожного з нас спочатку непомітно, а потім все більш явно проявлявся образ нашого Скромного і Смиреного Бога Ісуса Христа!

Христос народився!

 

Читайте також

Я, мабуть, не те Євангеліє читаю…

Бо коли чую, як про Церкву сьогодні говорять деякі люди, які себе вважають православними, — ловлю себе на думці, що, мабуть, у мене інше Євангеліє.

Куди пливемо?

Трохи загальних думок про майбутнє Православ'я в Україні.

Коли вже правоохоронці врешті припнуть тих пцушних рейдерів?!

Чому це для одних в Україні можна все, а інші вимушені захищатися?

Митрополит Онуфрий – человек безупречной жизни

Строгость к себе и милость к другим. Наверное, это важнейшая черта настоящего монаха и настоящего (архи)пастыря. Да вообще христианина!

Жить дальше в ритме ежедневного покаяния и не отчаиваться!

 Господь понимает все наши немощи. И просящего Его о помиловании, Он не отправит на муки вечные. Верю в это!

Вечная жизнь – не гипермаркет с вкусняшками и безлимитными развлечениями

Вечная жизнь  – это возможность общения с Богом, когда человек будет упиваться любовью Творца. Душа этого должна хотеть, должна быть к этому готова.