Як проводять Великий піст у Почаївській лаврі

Великий піст у Почаївській лаврі. Фото: i.ytimg.com

– Владико, які завдання ставить перед братією монастиря Великий піст? І як це виглядає на практиці?

– Ми, ченці, як і всі православні християни, відповідально ставимося до посту, розуміючи, що піст, покаяння та молитва – три чесноти, які особливим чином виправляють та очищують нашу душу.

Христова Церква нас усіх готувала до цього часу. І ми його зустрічаємо з благоговінням, воно 40 днів нас веде до Страсної седмиці, а за нею – до Воскресіння Спасителя нашого Господа Ісуса Христа, святої Пасхи.

– Вважають, що в монастирях особливо суворий піст, не такий, як у мирян.

– Зрозуміло, ми подвизаємося не так, як наші попередники, пустельники, постники. Ми зовсім не такі, як преподобний Зосима, який зустрів у пустелі преподобну Марію Єгипетську, життя якої читається у Великий піст. Або як Іов Почаєвський, який проводив піст у печері, яка збереглася досі і в яку вузьким печерним лазом можуть потрапляти паломники, щоб відчути молитовну атмосферу преподобного Іова й отримати його благословення.

У Лаврі, як і в багатьох православних обителях та парафіяльних храмах, схожі традиції проведення Великого посту. У Прощену неділю ввечері вся братія збирається в храмі, і всі – від малого до великого – просять один в одного пробачення. Як правило, в цей день наш храм повний народу.

Починаючи із суботи і закінчуючи понеділком ми припиняємо всі монастирські справи і багато послухів, щоб брати могли перебувати на самоті з Богом і в молитві, яка очищує і оновлює душу кожного християнина. Таким чином ми підтримуємо традиції, що дісталися нам від попередників.

Після Торжества Православ'я невелика частина братії займається підтримкою життєдіяльності монастиря, а більшість жителів проводить час на службах: моляться, приймають сповіді численних паломників, під час яких наставляють, дають поради.

Піст – це весна духовна і треба, щоб ця весна розцвітала в наших душах.

Предстоятель нашої Церкви, Блаженніший Митрополит Онуфрій, священно-архімандрит Почаївської Лаври, нагадує усій багатомільйонній пастві України, що дотримання Великого посту є невід'ємною умовою правильного шляху до спасіння. Великий піст відкриває духовні очі і дає можливість побачити себе справжнього перед Богом, проаналізувати та виправити себе у світлі майбутньої вічності. Ми покликані просвітитися духовною силою Господа, що є світлом, і немає в Ньому ніякої темряви (1 Ін. 1:5).

– Ваше Високопреосвященство, зараз багато людей кажуть, що піст уже застарів. Чи це так насправді?

– Так можуть висловлюватись і думати люди нецерковні чи малоцерковні. Духовні настанови ніколи не старіють. Святитель Василій Великий говорив, що піст – це обмеження себе у всьому, що приземляє духовно-моральні прагнення людини. Багато людей, які кажуть, що не потрібно постів, довгих служб, зайвої суворості до себе, кажуть так, тому що самі не хочуть прагнути Бога і вести духовне життя. Шлях, яким Церква закликає нас йти, передбачає перемогу над своїми пристрастями через подолання нашої чуттєвої залежності від благ цього світу. Тут святі отці пропонують нам давно перевірений засіб, який ніколи не може застаріти, – піст. Почуття голоду, що з'являється в піст, позбавляє людину від самовдоволення і зарозумілості, відкриває йому її неміч і змушує частіше згадувати про Бога. Якщо ми не навчимося обмежувати себе у потребах шлунка, то як наша воля зможе перемагати сильніші пристрасті?

– Яку користь приносить людині піст?

– Християнин може отримати від поста духовну користь лише в тому випадку, якщо до нього правильно ставиться. Адже це лише один із засобів, щоб здобути благодать Святого Духа. Якщо піст перетворюється із засобу на мету, то він нас ні до чого, крім гордості, не приведе. Поститися треба з покаяними почуттями та думками про Бога.

Правильний пост полягає в утриманні зовнішніх та внутрішніх почуттів від недозволених вражень. За словами святителя Іоанна Золотоуста, наші руки повинні постити, перебуваючи чистими від розкрадання та любощання. Зір є їжа для очей. Очі не повинні пожирати хтивості. Вуха не повинні слухати лихослів'я і наклеп. А язик має утримуватися від лихослів'я та лайки.

У такому разі піст допоможе погасити прихильність до скотоподібних насолод і підкорити тіло духові. Тоді ми зможемо відновити в нашому єстві ту райську гармонію, за якої всі почуття та бажання тіла перебували у повній покорі духу та душі.

– Можна почути від деяких людей, що піст полягає не в їжі, а в тому, щоб не їсти один одного. Що Ви можете сказати з цього приводу?

– Піст полягає і в першому, і в другому. Піст – це вправа і духовна, і тілесна. Душа кожної людини перебуває у тісному зв'язку з тілом, тому стан тіла безпосередньо впливає стан душі. І якщо в раю у людини душа панувала над тілом, то тепер у нас тіло панує над душею. Все стало навпаки. А пост якраз і полягає в тому, щоб повернути душі владу над тілом, внаслідок чого наші гріховні пристрасті будуть приборкані.

– Значить, їжа все-таки відіграє роль?

– Так, і дуже важливу. З давніх-давен відомо, що кожен вид пиття і їжі має свій вплив на організм. Їжа здатна не лише підтримувати нашу діяльність, а й перешкоджати їй. Ви й самі можете назвати страви, які насолоджують, розпалюють, розслаблюють та обтяжують наше тіло. Їжа здатна привертати до себе увагу і поневолювати шлунок, а отже, схиляти душу до земного та тлінного. Коли шлунок пересичений, розум стає лінивим, а серце грубіє. А в такому стані людина не здатна чисто та щиро молитися Богові.

– Чому варто приділити особливу увагу під час Великого посту?

– Нашим взаєминам із Богом та один з одним. Попереду – Світле Христове Воскресіння. Ми маємо себе як слід підготувати до цього Свята. Крім того, про що ми з вами вже поговорили, також не можна забувати і про богослужіння. В цей час воно особливе, більше налаштовує душу на покаяння та роздуми про рай і пекло. Потрібно намагатися часто відвідувати церкву, а також молитися вдома. Ну а за богослужінням слід також постаратися підготуватися до Таїнств Покаяння і Причастя. Хто зовсім ніколи не причащався, треба розпочати, а хто вже регулярно приступає до Чаші, той може робити це ще частіше. Адже в Таїнстві Сповіді ми очищаємо свою совість від гріхів і тому примиряємося з Богом. А в Таїнстві Причастя ми приймаємо Пречисті Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа, тобто з'єднуємося з Богом найтіснішим чином. На землі для людини ближчого поєднання з Богом не існує.

До Почаївської лаври щороку приїжджає багато паломників. Особливо багато прочан приїжджає в період постів, щоб поговіти і приступити до Таїнства Причастя. Адже люди відчувають плоди такого з'єднання з Господом, у їхніх душах відновлюється душевний мир. У душі причасника панує незвичайна тиша, а його дух отримує твердість у протистоянні демонським спокусам і вже не вагається під їх впливом.

– Чи може людина без Святого Причастя перемогти свої гріховні прагнення та відновити душевний світ?

– Ні, не може. Навіть якщо ми будемо дотримуватися посту і самостійно боротися з потягом до гріха, нам не вистачить власних сил для перемоги над ним. За словами святителя Кирила Олександрійського, тільки Христос, Який у нас приходить, оживляє благоговіння до Бога і умертвляє тілесні пристрасті.

У перші століття християнства в єгипетському скиті трудився авва Яків, який тривалий час був спокушений демоном розпусти. Він вирішив зачинитись у печері і зосередитися на боротьбі з цією пристрастю. Через сорок днів його прийшов причастити Святих Дарів авва Фока. Увійшовши до печери, він знайшов затворника вибитим із сил і в украй важкому становищі, бо він ледве міг рухатися. Лише після причастя Тіла і Крові Господа авва Яків потроху прийшов до тями. З того часу він з Божої благодаті зміг звільнитися від блудної пристрасті. Як бачимо, переміг він її не власними зусиллями, хоч і постив, а за допомогою Святого Причастя. Це гарний приклад не тільки для ченців, а й для сучасних людей, які прагнуть жити у чистоті.

– Що б Ви побажали, Ваше Високопреосвященство, читачам?

– Нехай цей Великий піст буде всім шляхом посиленої молитви, духовної радості, шляхом виправлення наших недоліків. Бережи всіх Господь.

Читайте також