Якою буде Албанська Церква із новим Предстоятелем?

Яким буде представництво Архієпископа Івана? Фото: СПЖ

16 березня 2025 року, в другу неділю Великого посту, в Синодальному центрі Албанської Православної Церкви у Тирані відбулися вибори нового Архієпископа.

В результаті голосування Предстоятелем Албанської Православної Церкви став тепер уже колишній митрополит Корчинський Іоанн (Пелюші). Наш сайт приділив велику увагу цій події. І причина такої уваги полягає в тому, що нас, православних вірян України, хвилює, яку позицію займе глава Албанської Церкви щодо так званого питання ПЦУ. Тож давайте спробуємо подивитися на особистість митрополита Іоанна Корчинського та зрозуміти, який курс для Албанської Церкви він обере у найближчому майбутньому.

Історичний контекст обрання

Перш ніж ми спробуємо відповісти на питання про те, який курс обере владика Іоанн, давайте згадаємо про той історичний контекст, в якому йому доведеться звершувати своє служіння. Також кілька слів скажемо і про значення покійного Архієпископа Анастасія – як для Церкви, так і для албанського народу взагалі.

Албанія – країна здебільшого ісламська. Однак під час відспівування Предстоятеля Албанської Православної Церкви парламент цієї країни з поваги до особистості спочилого переніс свої засідання, а на церемонії поховання були присутні представники вищого керівництва держави. Нагадаємо, що архієпископ Анастасій за своїм походженням – етнічний грек. Однак в албанській пресі можна було зустріти слова про те, що він «не приніс до Албанії Грецію, а до Греції приніс Албанію». Що це означає?

Справа в тому, що албанці та греки, які жили пліч-о-пліч протягом століть, по-різному трактують деякі історичні події, через що між ними існують певні розбіжності та напруження у відносинах. Зазначимо, що у греків найважливішою частиною національної ідентичності завжди було Православ'я. Ти не грек, якщо ти не православний – такі висловлювання часто можна зустріти у Греції. У свою чергу, для албанців релігія, хоч і грала значну роль, сприймалася дещо по-іншому. Адже в країні разом мешкають і мусульмани, і християни. І, що найголовніше, православна громада Албанії практично завжди прагнула формування власної церковної ідентичності та незалежності від зовнішнього впливу. Такі процеси дуже не подобаються грекам, в очах яких автокефалія Албанської Церкви мало виправдана, оскільки Албанія тривалий час перебувала під впливом Константинопольського Патріархату.

Але й у країні «церковне питання» залишається дуже гострим. З одного боку, в південних регіонах Албанії проживає грецька меншість, яка традиційно належить до грецької православної громади і зберігає тісні зв'язки з Грецією (багато албанців говорять грецькою мовою, хоча й народилися на території Албанії). З іншого боку, представники держави та політики постійно наголошують на необхідності збереження повної незалежності Албанської Церкви, що в їхніх очах є невід'ємною частиною національної самосвідомості. У цьому контексті будь-які зв'язки з Константинопольським Патріархатом часто сприймаються як спроба вплинути на внутрішні справи Албанської Церкви. Це викликає різку реакцію уряду та створює проблеми для духовенства і вірян.

При цьому значна частина албанців високо цінує елементи грецької культури – музику, літературу та мистецтво. Грецька спадщина сприймається як частина загальної культурної спадщини Балкан.

Крім того, в Албанії досить багато тих, хто вважає, що тісні зв'язки з грецькими Церквами (Елладською та Константинопольською) нічого поганого не несуть і можуть лише зміцнити духовне життя. Але існує й протилежний погляд, згідно з яким подібні зв'язки, а особливо інтеграція грецьких традицій, мови та культури, можуть підірвати самостійність Албанської Православної Церкви та негативно вплинути на національну ідентичність.

Такий стан речей призвів до того, що албанські ієрархи змогли знайти розумний баланс, коли, з одного боку, існує повага до грецької культури і духовності, а з іншого – бажання зберегти автокефалію та свою унікальність. І цей баланс є заслугою покійного Архієпископа Анастасія. Він зміг побудувати церковне життя так, що, зберігаючи дуже тісні зв'язки з грецькими Церквами (досить сказати, що він ніколи не приховував своєї дружби з Патріархом Варфоломієм і не замовчував свого грецького походження), Албанська Церква зберегла свободу від зовнішнього впливу. Спочилий Предстоятель послідовно відстоював необхідність рівноправного діалогу, де кожна сторона поважає суверенітет іншої і не намагається нав'язати своє власне бачення ситуації.

Особливо яскраво цей стан речей позначився «в українському питанні», тобто у проблемі ПЦУ.

Лише коротко нагадаємо, що Архієпископ Анастасій став одним із найбільш непримиренних та послідовних у Православному світі критиків створення ПЦУ. Він вимагав скликати з цієї проблеми Всеправославний собор і неодноразово висловлював підтримку УПЦ.

Крім того, Синод Албанської Церкви висунув найобґрунтованіші заперечення щодо можливості визнання канонічності хіротоній та легалізації українських розкольників, і також неодноразово виступав на підтримку УПЦ. Ні дружба з Патріархом Варфоломієм, ні шанобливе ставлення до грецьких Церков, які визнали ПЦУ, ні грецьке походження самого Архієпископа Анастасія ніяк не вплинули на цю позицію. Тим більше, що ці фактори не повинні вплинути на позицію митрополита Корчинського Іоанна.

Біографія

Новообраний архієпископ Іоанн, раніше митрополит Корчинський, народився 2 січня 1956 року в Тирані. З ранньої юності, у період жорстких релігійних гонінь, він був таємно хрещений священником – одним із перших, хто вступив до підпільної Церкви в умовах тотального атеїзму та державного переслідування. У період з 1979 по 1990 рік Іоанн працював у психіатричній лікарні в Тирані, а в 1990 році він прийняв рішення виїхати до США для того, щоб здобути богословську освіту. Владика з відзнакою закінчив школу Святого Хреста у Бостоні, здобувши ступінь магістра теологічних досліджень у 1993 році. Вже в 1992 році, керуючись бажанням зробити свій внесок у відновлення зруйнованого церковного життя в Албанії, він встановив зв'язок з Архієпископом Анастасієм і вирішив повернутися до рідної країни. У вересні того ж року Іоанн повернувся до Албанії, де розпочав викладацьку діяльність у Духовній академії Автокефальної Православної Церкви Албанії.

27 лютого 1994 року він був висвячений у сан диякона, а 4 грудня того ж року – в сан священника. У 1995 році він знову поїхав до США для продовження навчання, а в 1996 був зведений у сан архімандрита. За високі результати у навчальному сезоні 1995-1996 років він був включений до The National Dean's List – список, куди заносяться імена найкращих студентів усіх університетів Сполучених Штатів Америки. Повернувшись до Албанії, він став деканом Духовної академії, де працював до 1998 року, після чого був обраний митрополитом Корчинським.

З 1998 року Іоанн продовжив свою службу як митрополит, поєднуючи душпастирську діяльність з викладацькою роботою, перекладацькою діяльністю та науковими дослідженнями. Він підготував текст «Догматики» – першого богословського видання албанською мовою, переклав багато праць отців Церкви та відіграв важливу роль у формуванні уніфікованої філософсько-релігійної термінології в албанській богословській літературі. Крім рідної албанської, він вільно володіє англійською, французькою, італійською, грецькою, латиною та івритом.

У 2000 році він заснував періодичне видання Tempulli, яке швидко зарекомендувало себе як один із провідних науково-культурних журналів у країні. Журнал поєднує у своїх сторінках праці відомих інтелектуалів, дослідників та албанологів як з Албанії, так і із зарубіжних країн. Владика Іоанн не лише є головним редактором цього видання, а й бере активну участь у створенні наукових статей, присвячених питанням культури, історії, археології, філософії та теології.

За роки своєї служби він неодноразово представляв Автокефальну Православну Церкву Албанії на міжнародних конференціях, у тому числі в рамках роботи Всесвітньої ради церков і діалогу з Римо-католицькою церквою.

Новий Предстоятель продовжить справу Архієпископа Анастасія?

Вважається, що митрополит Іоанн був не лише учнем покійного Архієпископа Анастасія, а й його незмінним помічником упродовж багатьох років. Цілком можливо, що й тексти Албанської Церкви, підготовлені та опубліковані ще за життя Архієпископа Анастасія, були створені не без допомоги владики Іоанна. І ми маємо право розраховувати, що не лише синодали, які підписалися майже 5 років тому під заявою про сумнівність дій Константинопольського Патріархату на території України, не змінили свою думку, але не зробив цього і новий Предстоятель Албанської Церкви.

Тим більше, що у своєму першому слові, прочитаному з амвона храму Воскресіння Христового в Тирані, владика пообіцяв «дотримуватися священних канонів і Святого Передання і всіма силами прагнути захищати права Церкви».

І цього від Предстоятеля чекаємо не лише ми, а й ті люди, пастирем яких він став. Як правильно сказав албанський священник Ілля Мазнику, «новий Архієпископ Албанії має безліч обов'язків, але найважливіша, на яку ми всі очікуємо, – це слідувати тим же шляхом, що й Архієпископ Анастасій».

Читайте також