Как просить прощения правильно

Не облекайте извинения в безличную форму. Фото: Православие. ру

Не облекайте извинения в безличную форму. Фото: Православие. ру

Удивительно, на какие вещи человек готов пойти, лишь бы не сказать одно короткое слово: «прости». Тонны оправданий, лжи, взаимных обвинений, ненависти, враждебных действий, порой, разрыв отношений на целые десятилетия — и всё лишь бы не сказать одно это слово. Загоняют себя в угол, сами же страдают, понимают это, и всё равно не хотят сказать это простое слово!

Растопчи эту змею, которую ты называешь своей гордостью и скажи «прости», а остальное предоставь Господу. И вздохнёшь свободно!

Как просить прощения правильно? Во-первых, ни в коем случае нельзя подмешивать самооправдание в наши извинения. Нельзя извиняться в духе: «если я тебя чем-нибудь обидел, то прости». Такое извинение только ещё больше оскорбит того, перед кем мы извиняемся.

Во-вторых, нельзя облекать извинения в расплывчатую безличную форму типа «прости, так вот получилось». Не «получилось», а «я виноват». Если произошёл разлад, ссора, надо найти нашу часть вины. Может быть она 100%, может быть 1%, но нужно найти то, в чём мы действительно виноваты, и именно за это попросить прощения, признавая прямо: «я виноват перед тобой» и называя, в чём именно, за что мы просим прощения. Именно такое искреннее извинение порой может уврачевать даже давнюю вражду.

Напомню слова одного духовного священника: «в любой ссоре виноват всегда дьявол, а прав тот, кто первым протянул руку для примирения».

Иногда спрашивают: а как по-настоящему простить? Умом понимаю, что надо, а в сердце всё равно живет обида. Есть проверенный способ: молиться за обидчика. Можно Иисусовой молитвой: «Господи, Иисусе Христе, помилуй раба Твоего (имя)». Поначалу может быть трудно пойдет молитва, но если продолжать каждый день, однажды вы почувствуете, что ваше сердце свободно от обиды.

Як зовнішність ввела в оману у храмі

Хочете історію яка навчила мене не судити про людей по зовнішності?

Дві трагедії. Але які різні стандарти

Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.

Правда, про яку не хочуть говорити!

Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.

На чиєму боці Бог — Росії чи України?

​Духовні роздуми на основі Біблії ​Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.

Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого

Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?