Как просить прощения правильно
Не облекайте извинения в безличную форму. Фото: Православие. ру
Удивительно, на какие вещи человек готов пойти, лишь бы не сказать одно короткое слово: «прости». Тонны оправданий, лжи, взаимных обвинений, ненависти, враждебных действий, порой, разрыв отношений на целые десятилетия — и всё лишь бы не сказать одно это слово. Загоняют себя в угол, сами же страдают, понимают это, и всё равно не хотят сказать это простое слово!
Растопчи эту змею, которую ты называешь своей гордостью и скажи «прости», а остальное предоставь Господу. И вздохнёшь свободно!
Как просить прощения правильно? Во-первых, ни в коем случае нельзя подмешивать самооправдание в наши извинения. Нельзя извиняться в духе: «если я тебя чем-нибудь обидел, то прости». Такое извинение только ещё больше оскорбит того, перед кем мы извиняемся.
Во-вторых, нельзя облекать извинения в расплывчатую безличную форму типа «прости, так вот получилось». Не «получилось», а «я виноват». Если произошёл разлад, ссора, надо найти нашу часть вины. Может быть она 100%, может быть 1%, но нужно найти то, в чём мы действительно виноваты, и именно за это попросить прощения, признавая прямо: «я виноват перед тобой» и называя, в чём именно, за что мы просим прощения. Именно такое искреннее извинение порой может уврачевать даже давнюю вражду.
Напомню слова одного духовного священника: «в любой ссоре виноват всегда дьявол, а прав тот, кто первым протянул руку для примирения».
Иногда спрашивают: а как по-настоящему простить? Умом понимаю, что надо, а в сердце всё равно живет обида. Есть проверенный способ: молиться за обидчика. Можно Иисусовой молитвой: «Господи, Иисусе Христе, помилуй раба Твоего (имя)». Поначалу может быть трудно пойдет молитва, но если продолжать каждый день, однажды вы почувствуете, что ваше сердце свободно от обиды.
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.