Как просить прощения правильно
Не облекайте извинения в безличную форму. Фото: Православие. ру
Удивительно, на какие вещи человек готов пойти, лишь бы не сказать одно короткое слово: «прости». Тонны оправданий, лжи, взаимных обвинений, ненависти, враждебных действий, порой, разрыв отношений на целые десятилетия — и всё лишь бы не сказать одно это слово. Загоняют себя в угол, сами же страдают, понимают это, и всё равно не хотят сказать это простое слово!
Растопчи эту змею, которую ты называешь своей гордостью и скажи «прости», а остальное предоставь Господу. И вздохнёшь свободно!
Как просить прощения правильно? Во-первых, ни в коем случае нельзя подмешивать самооправдание в наши извинения. Нельзя извиняться в духе: «если я тебя чем-нибудь обидел, то прости». Такое извинение только ещё больше оскорбит того, перед кем мы извиняемся.
Во-вторых, нельзя облекать извинения в расплывчатую безличную форму типа «прости, так вот получилось». Не «получилось», а «я виноват». Если произошёл разлад, ссора, надо найти нашу часть вины. Может быть она 100%, может быть 1%, но нужно найти то, в чём мы действительно виноваты, и именно за это попросить прощения, признавая прямо: «я виноват перед тобой» и называя, в чём именно, за что мы просим прощения. Именно такое искреннее извинение порой может уврачевать даже давнюю вражду.
Напомню слова одного духовного священника: «в любой ссоре виноват всегда дьявол, а прав тот, кто первым протянул руку для примирения».
Иногда спрашивают: а как по-настоящему простить? Умом понимаю, что надо, а в сердце всё равно живет обида. Есть проверенный способ: молиться за обидчика. Можно Иисусовой молитвой: «Господи, Иисусе Христе, помилуй раба Твоего (имя)». Поначалу может быть трудно пойдет молитва, но если продолжать каждый день, однажды вы почувствуете, что ваше сердце свободно от обиды.
Читайте також
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.