Що відбувається з хлібом і вином на Літургії?

На Літургії хліб і вино перетворюються на реальне Тіло і Кров Христа. Фото: відкриті джерела.

Христос – центр життя Православної Церкви. Христос, Який пропонує нам Своє Тіло і Кров у таїнстві Божественної Євхаристії. І тут потрібно чітко розуміти, що Літургія – це не просто обряд, не просто богослужіння, не спогад про події давнини і тим більше, не символічне з'єднання з Христом, а реальне, таємниче (непояснюване з раціональної та людської точки зору), дієве Причастя Тіла і Крові Христових. І питання про те, що саме відбувається з хлібом і вином на Літургії, – це не якась суха, відірвана від життя, богословська проблема, а питання самої суті нашої віри.

На жаль, сьогодні все частіше звучать твердження, що на Літургії «нічого не відбувається» з хлібом і вином в онтологічному сенсі – тобто вони нібито залишаються хлібом і вином, але стають «Тілом і Кров'ю» Христовими лише для людини, яка бере участь у Літургії і приймає їх з вірою. Одним з найпопулярніших представників цієї позиції є професор МДА Олексій Ілліч Осипов.

Спробуємо розглянути його доводи – і дати на них відповідь, основану на Святому Переданні Церкви, словах святих отців і літургійному досвіді Православ'я.

Позиція Осипова

У різних своїх виступах (наприклад, у лекції «Таїнство Євхаристії») Осипов стверджує наступне:

На Літургії немає «пресуществлення» в західному сенсі цього слова, оскільки, на його думку, це вчення суперечить поняттю Таїнства як «таємничого», тобто непізнаваного.

За Осиповим (і згідно з тими, хто слідує його думці) хліб і вино залишаються хлібом і вином, але стають в якомусь сенсі «Тілом і Кров'ю» Христовими лише в рамках духовного досвіду того, хто причащається.

Богослов впевнений, що не можна говорити про реальне перетворення хліба і вина на Тіло і Кров Христові, оскільки це абсурдно з наукової, біологічної та філософської точки зору. А крім усього іншого – це ще й вплив західної схоластики. Ці тези Осипов часто супроводжує посиланнями на святителя Григорія Богослова і святителя Іоанна Златоуста, стверджуючи, що «жоден з отців не говорив про пресуществлення в онтологічному сенсі».

Чи так це насправді?

Почнемо з того, що Православна Церква протягом усієї своєї історії не просто вірить у реальну присутність Христа в Євхаристії, а навчає про реальну, істинну, нез'ясовану, але дієву зміну хліба і вина на Тіло і Кров Христові.

Наприклад, святий Юстин Філософ пише: «Ми приймаємо Євхаристію не як простий хліб і не як просте пиття, але яким чином Ісус Христос-Спаситель наш, втілившись Словом Божим, мав для спасіння нашого Плоть і Кров, таким же чином і Їжа ця, над якою проголошено подяку молитвою Слова Його, по преложенні живить нашу кров і плоть, є Плоть і Кров Того ж втіленого Ісуса Христа».

Йому вторить святитель Кирил Єрусалимський: «Хліб і Вино Євхаристії, перед святим призиванням поклоняємої Трійці, були простим хлібом і вином. По завершенні ж призивання хліб стає Тілом Христовим, а вино – Кров'ю Його».

Те ж саме говорить і святитель Феофілакт Болгарський: «Пам'ятай, що хліб, який ми смакуємо в Таїнстві, не є образом Тіла Господнього, але є сама Плоть Господа... Ібо хліб таємничими словами, через таємниче благословення і нашестя Святого Духа перетворюється на Плоть Господа... Хліб не є образом Тіла Господнього, але прелагається на саме Тіло Христове».

Противники цього вчення стверджують, що в тексті Літургії святителя Василія Великого Дари названі «замістьобразними», а значить, ні про яку реальність присутності Христа в них мова не йде – все це символічно і образно. Ця думка не нова, і на неї вже відповів преподобний Іоанн Дамаскин: «Хліб і вино – не образи Тіла і Крові Христової, але саме Обожене Тіло Господа, бо Сам Господь сказав: "це є Тіло Моє" (Мф. 26. 26), а не образ Тіла; "це є Кров Моя" (Мф. 26, 28), а не образ Крові... Якщо ж деякі і називали хліб і вино "замістьобразними" Тіла і Крові Господньої, як, наприклад, богоносний Василій у Літургії, то називали так це приношення не по освяченні, але до освячення».

Ну і ту ж точку зору, загальноприйняту у святих отців, висловлює і святитель Іоанн Златоуст, коли говорить: «Як багато нині кажуть: бажав би я бачити обличчя Христа, образ, одяг, взуття! Ось, ти бачиш Його, доторкаєшся до Нього, смакуєш Його. Ти бажаєш бачити одежі Його, а Він дає тобі самого Себе, і не тільки бачити, але й торкатися, і смакувати, і приймати всередину». (Бесіда на Матфія 82, 4).

Таким чином, практично всі отці ясно говорять про зміну, перетворення, преложення хліба і вина – не в метафоричному, а в реальному і онтологічному сенсі.

Крім того, у всіх Літургіях Східної Церкви ми знаходимо молитву епіклези, де священник прямо просить Святого Духа: «І сотвори хліб убо сей – Саме чесне Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Чашу ж цю – найчеснішу Кров Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа...».

Тобто Церква віками молиться про це – не про якийсь «духовний символ», а про реальне Тіло і саму Кров Христа.

Все діло в тому, що для Церкви Літургія – це не театральне представлення і не якась спроба «налаштуватися» психологічно на те, що відбувається в Сіонській Горниці, медитація, а дія, в якій Дух Святий звершує реальну зміну хліба і вина на Тіло і Кров Спасителя.

Що стосується «впливу католицької схоластики», то тут потрібно відзначити наступне.

Так, у католицькій традиції термін transsubstantiatio («пресуществлення») з'явився лише у XIII столітті. У західній богословській традиції він пов'язаний з філософією Аристотеля – субстанція, акциденція тощо. Але, як ми вже бачили раніше, православна віра в реальну зміну Дарів існувала задовго до цього терміну, і заснована вона не на грецькій філософії чи «католицькій традиції», а на літургічному та отцівському розумінні сутності Таїнства Євхаристії.

Святитель Марк Ефеський, якого вже точно не можна докорити в тому, що на його погляди якось вплинули католики (проти вчення яких він виступав практично все своє життя) пише, що на Великому вході «несомий священний Хліб, ще не освячений і як би мертвий, трохи згодом, пресуществляється в Животворяще Дух Тіло». Тобто він, як бачимо, без зазріння совісті вживає термін «пресуществлення», і виступає не так проти нього, і не тим більше, не проти святоотецького розуміння таємничої зміни хліба і вина, а лише проти спроб зрозуміти все, що відбувається, за допомогою людського розуму чи філософії. По суті, він вірить, що хліб і вино преображаються, змінюються, перетворюються на Тіло і Кров Христа, але намагається зрозуміти, як саме це відбувається (що роблять католики у своєму вченні про сутність та акциденцію). Для святителя Марка, як і для інших святих отців, важливим є не пояснення Таїнства, а віра в факт, що відбувається. Це і є православний підхід: ми віримо в те, що на Літургії хліб і вино стають реальними Тілом і Кров'ю Спасителя, і не потребуємо філософської схеми, яка б нам це пояснювала.

Помилковість «психологічного символізму»

Ідея про те, що «преложення відбувається лише для віруючого», тобто тільки в його свідомості та сприйнятті, підриває саму основу Літургії. Тому що якщо Дари є просто символами, які «працюють» лише за наявності віри, то, по-перше, Таїнство залежить від суб'єктивного стану, а не від дії Святого Духа, а по-друге, втрачає сенс, тому що за такого підходу не можна причаститися «негідно» (1 Кор. 11:27–30).

Адже як можна бути винним у недостойному причасті Тіла та Крові Господньої, якщо нічого реального не відбувається? У той час як апостол Павло говорить прямо: «Бо хто їсть і п'є недостойно, той їсть і п'є на осуд собі, не розмірковуючи про тіло Господнє» (1 Кор. 11:29). Якщо це просто хліб та вино – за що ж «осуд»?

Висновок

Православна Церква ніколи не боялася слова «пресуществлення», хоч і не наполягає на беззаперечному його застосуванні. Однак Церква завжди наполягала і наполягає на суті віри: хліб і вино на Літургії стають істинними Тілом і Кров'ю Христовими.

Ця віра ніяк не обґрунтована і не обумовлена ​​філософськими чи схоластичними схемами. Тому що вона перебуває у серцевині життя Церкви і передає нам вчення апостолів і святих отців. І якщо Христос каже: «Прийміть, їжте: це є Тіло Моє…» (Мф. 26:26), а ми намагаємось оскаржити Його слова, то або ми не християни, або просто не розуміємо, що таке Літургія.

Читайте також