Я, мабуть, не те Євангеліє читаю…
В центрі світогляду християнина має бути Христос, а не нація. Фото: відкриті джерела
Від них чую:
— Це українська Церква!
— А це — московська!
— ФСБ у рясах!
— Геть попів, геть "московську Церкву"!
— Має бути своя — національна, українська, незалежна!
І тут я зупиняюсь.
І запитую себе:
А яке Євангеліє проповідували Апостоли?
Хіба Христос прийшов творити національну Церкву?
Хіба Церква Христова — це проект для окремого народу?
---
Христос не будував “єврейську” Церкву.
Хоча був євреєм за тілом.
Він будував Церкву, яка єдина для всіх.
Церкву, яка має бути одна, як один Господь, одна віра і одне Хрещення (Еф. 4:5).
І апостоли не будували “національних Церков” — вони йшли до всіх народів, творячи одну Церкву Христову.
Церкву, де немає ані юдея, ані грека, ані варвара, ані скіфа, а всі — одне в Ісусі Христі (Гал. 3:28).
---
То яка була Церква в Єрусалимі?
Вона складалась із юдеїв, але зібралась у Христі.
Це була вже не юдейська спільнота — це була Церква Христова.
А Церква в Антіохії?
Саме там учнів Христових уперше почали називати християнами (Діян. 11:26),
і саме вона стала першим центром місії для язичників — не “національною”, а вселенською.
А Церква в Римі?
Там вірували і євреї, і римляни, і греки.
Хіба це була “італійська помісна Церква”?
Та ні — це була частина однієї Церкви Христової.
---
А тепер, через дві тисячі років потому, в самій лише Україні — кілька “помісних церков”.
У кожної — свій “ єпископ”, своя “ієрархія”, свої реєстрації, печатки і медалі.
І кожна каже: “Ми — українська, а вони — чужа”.
То де тут Христос?
Хто поставив вас? Христос?
Чи кабінети з печатками?
---
Церква — це не релігійний бренд.
Церква — це не ідеологія.
Церква — це Тіло Христове,
в якому єдність не по паспорту,
а через Євхаристію.
Бо де Христос — там і Церква.
А де політика — там немає Христа.
---
Якщо Церкву починають будувати на нації,
то це вже не Церква — це релігійний фан-клуб.
Церква Христова — це місце, де спасаються.
А не де кричать: "Своє! Українське!"
Христос не сказав: “Ідіть і створіть окремі Церкви за національними ознаками”.
Він сказав: “Ідіть і навчіть всі народи, хрестячи їх…” — в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
І як тільки в Церкві зникає Христос як Центр —
а на Його місце стає мова, прапор чи політичний лозунг —
то це вже не Церква. Це інше тіло. І інший дух.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади