Чего ты хочешь от Меня?
В храме. Фото: Православие.ру
Сегодняшнее Евангелие – об исцелении слепого.
Оно интересно тем, что здесь Христос не отвечает на вопросы, как часто это бывает в Его диалогах с фарисеями, а Сам задает вопрос.
«Чего ты хочешь от Меня?» - спрашивает Он слепого. Тот отвечает: «Господи! чтобы мне прозреть» (Лк.18:40).
Люди задают много вопросов Богу. И во времена Христа, и до сих пор. А Бог спрашивает у человека, по сути, всегда об одном: «Чего ты хочешь от Меня?»
Что мы Ему отвечаем? Каждый свое. Справиться с болезнью, жениться или выйти замуж, разобраться с какими-то проблемами…
Это не плохие просьбы. Это наша жизнь. Мы с этим всем приходим к Богу, и Он принимает, не отталкивает.
И о спасении души тоже просим, конечно. Не очень понимая, правда, чего хотим.
Но мало кто из нас готов из самого сердца ответить Христу на Его вопрос «Чего ты хочешь от Меня?» одно слово: НИЧЕГО.
Ничего не хочу от Тебя – просто хочу быть с Тобой. Просто люблю Тебя.
Люблю Твои заповеди. Твое Евангелие. Твою Церковь. Люблю Твоё Имя: Иисус.
Это был бы лучший ответ.
Но к нему нужно созреть. Через опыт жизни - боли, радости, разочарований, потерь. Продираясь сквозь эту, постоянно меняющуюся и волнующуюся стихию, постепенно осознаешь, насколько же красив Христос.
Он «вчера и сегодня и во веки Тот же» (Евр.13:8). И Он всё так же задает вопрос: «Чего ты хочешь от Меня?»
Помогает, ведет, и ждет, когда мы готовы будем ответить: «Ничего, Господи. Просто быть с Тобой…»
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.