Христианину полезно спрашивать совета
Недавно я публиковал заметку о том, что хорошо советоваться с родителями. Но на самом деле вообще полезно спрашивать совета. Не только у родителей. В книге Притч об этом много говорится как о пути мудрого человека: «Путь глупого прямой в его глазах, но кто слушает совета, тот мудр» (Притч. 12:15), «без совета предприятия расстроятся, а при множестве советников они состоятся» (Притч. 15:22), «слушайся совета и принимай обличение, чтобы сделаться тебе мудрым» (Притч. 19:20). Все это чуждо для гордых людей, которые считают, что их унизит, если они спросят совета, да и вообще «зачем советоваться, если мне и так все ясно?»
Многие люди считают, что советоваться надо тогда, когда оказался в затруднении и не знаешь, как правильно поступить. Но, как правило, человек совершает ошибки не тогда, когда сомневается, а тогда, когда он абсолютно уверен, что знает, как надо поступить. И у него такое ощущение: «Тут же все понятно, зачем вообще советоваться!» Делает все по-своему, а потом уже видит горькие плоды своей ошибки.
Так что советоваться для христианина очень полезно, и это хорошее лекарство от гордости. Гордый человек убежден: «Я сам знаю лучше, потому не нуждаюсь ни в чьих советах». Смиренный же человек не стыдится советоваться.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади