Що таке суцільна седмиця та навіщо вона потрібна?
Не пісний стіл. Фото: foma.ru
Суцільні седмиці – це час, коли статутом дозволена будь-яка їжа в усі дні, включаючи середу та п'ятницю. У Церкві суцільні седмиці встановлені в основному перед тривалими постами – Великим та Різдвяним, як підбадьорення перед великими трудами. Це дуже психологічно і фізично вірно: так, наприклад, перед безсонною ніччю ми намагаємося заздалегідь виспатися, набратися сили.
Крім того, протягом церковного року суцільні седмиці встановлені після трьох найголовніших свят: Воскресіння Христового, Різдва та Дня Святої Трійці. Кожне з цих свят настільки велике та радісне для нас, що їх святкування як би не уміщується в один день, а триває кілька днів, т.зв. «попразднство». Піст у ці дні недоречний. У цьому випадку піст скасовується не як нагорода за наши труди, а заради Свята.
На святки суцільний період триває не одну седмицю, а до самого Хрещення. Пов'язано це з тим, що ми святкуємо три великі свята поспіль: Різдво, Обрізання Господнє та Хрещення.
Читайте також
Любов сильніша за смерть
Відхід близької людини залишає глибоку рану, але християнська віра підкреслює вічну природу любові. Розмова про духовний зв'язок подружжя за порогом земного буття.
Головний компас християнського життя
Преподобний Антоній Великий називав розсудливість найвищою чеснотою. Досвід пустельників показує шлях до тверезомислення через смирення, пораду та перемогу над пристрастями.
Як не втратити віру, бачачи недоліки церковних людей?
Віруюча людина покликана не лише зберігати свою віру, але й вселяти її в інших.
Як зберегти шлюб?
Історія про воду і вино з Кани Галілейської – це інструкція до того, як врятувати шлюб від руйнування.
Як поводитися з невіруючими родичами?
Ігумен Амвросій (Макєєв) радить, як чинити воцерковленим родичам, які хочуть, щоб їхній близький звернувся до Бога.
Наскільки страшний гріх роду?
Чи може гріх предків відображатися на нащадках, чи кожен несе відповідальність лише за свої вчинки? Про те, як Православна Церква ставиться до поняття «родовий гріх», розмірковує архімандрит Серапіон (Довлатов).