Йдіть на похорони, віддайте останню повагу близьким чи знайомим

Фото: Facebook

Сьогодні звершував чин погребіння і вкотре для себе відмітив неухильне зменшення кількості людей. Не подумайте, що просто в храмі їх менше, а от на застіллі вистачає. Ні.

Їх просто менше.

В храм не заходять зазвичай декілька чоловіків, які витрачають цей вивільнений час для того, щоб накуритися вдосталь. Всі інші в храмі.

З 1990 року регулярно беру участь у таких заходах. Спершу як пономар, потім співак, тепер священик. І мені є з чим порівняти.

В 90-х на поховання сходилися цілі вулиці, приїздили всі родичі без жодних винятків, окрім чогось надзвичайного. Процесії розтягувалися часом на сотні метрів. Навіть на похоронах людей дуже похилого віку людей було немало.

Вже в 2000-х намітилася тенденція зниження цікавості до "неактуальних" людей, навіть родичі могли залишитися вдома і не приїхати.

Якщо ж відспівування відбувалося біля під'їзду багатоповерхівки, то все виглядало аж надто печально - у під'їзді живе чоловік з 40, у будинку до 300, а біля гробу стоїть десяток. Чи ж так живуть, що і не знають, хто у сусідній квартирі?

Зараз стало ще менше. Не знаю, можливо пандемія дала додатковий поштовх до чергового зниження інтересу до чужої смерті? Стала цікава тепер лиш власна доля і бажання вижити самому? Не знаю.

Знаю лиш, що поховання перетворюється на такий собі "міжсобойчик", а гроб одиноко стоїть в напівпустому просторі, вкотре виявляючи глибинну самотність кожної людини, яка має лиш Одного завжди небайдужого Друга - Господа.

Дивлячись на такі моменти, даю собі знову і знову обіцянку - не надіятися на навколишній світ, не догоджати мінливим і ненадійним людям, не впадати за трендами і не шукати "високих" покровителів. "Хвалу и клевету" приймати "равнодушно" і т.і.

А так, як хороню досить часто, то і обіцянки оновлюю частенько. Бо ж впадаю у суєту раз за разом.

Але кожна нова не твоя смерть стає кращим педагогом, аніж сотні прочитаних сторінок. Чужа смерть і твоя реальна дотичність до неї чудово повчає.

Дай Боже Вашим близьким довго жити.

Але при можливості, а такі трапляються постійно, йдіть на похорони, віддайте останню повагу Вашим близьким чи просто знайомим,а заодно отримайте подарунок від спочилого - незамінний досвід кінечності земної історії і таблетку від згубної самовпевненості.

На якийсь час допоможе жити уважніше.

Читайте також