Церква вшановує пам’ять святителя Феодосія Чернігівського

Пам’ять святителя Феодосія Чернігівського, який відродив стародавні монастирі у Києві та Чернігові, Православна Церква святкує 18 лютого за григоріанським календарем. Святий Феодосій народився на початку 30-х років XVII століття у Подільській губернії. Він походив із давнього дворянського роду Полоницьких-Углицьких і з дитинства вирізнявся лагідністю та старанністю до молитви.

Неабиякі здібності юнака та його покликання до чернечого подвигу розкрилися у Києво-Братській колегії при Київському Богоявленському монастирі. Ця школа на той час була головним центром боротьби православ’я проти нападок католицького духовенства, єзуїтів та уніатів.

Майбутній святитель прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській лаврі. У 1664 році його призначили настоятелем стародавнього Києво-Видубицького монастиря. Обитель незадовго до цього була в руках уніатів і була повністю розорена. Але святий Феодосій, завдяки своїй енергії та наполегливості, за короткий термін відродив пишність Видубицького Михайлівського монастиря.

Сприяючи духовному зростанню насельників обителі, святий ігумен, сам суворий подвижник, також заснував у 1680 році на острові Михайлівщині скит для братії, яка бажала усамітнення.

Єпископ Чернігівський Лазар (Баранович) оцінив високі духовні якості святого Феодосія, назвавши його «вівцею стада Христового, яка навчилася покірності», і пророчо бажав, щоб ім’я святого Феодосія було написане на Небесах.

Коли у 1679 році єпископ Лазар став місцеблюстителем Київської митрополії, він призначив Феодосія своїм намісником у Києві, а сам залишався у Чернігові. Святий Феодосій брав участь у важливих церковних подіях, обстоюючи чистоту православ’я у Київській митрополії.

Через 9 років Феодосія призначили архімандритом Чернігівського Єлецького монастиря, і святий направив усі свої сили на відродження цієї обителі. Йому довелося завзято трудитися, щоб монастир, спустошений католиками-єзуїтами та домініканцями, лише за 2-3 роки повністю перетворився.

У 1692 році святий Феодосій був урочисто висвячений у архієпископа Чернігівського. Святитель особливу увагу приділяв підтримці старих та влаштуванню нових монастирів та храмів. З його благословення були засновані дівочий Печеницький монастир та Любецький скит, при ньому спостерігалося особливе піднесення та посилення чернецтва.

Святитель Феодосій був суворий при виборі кандидатів у священство і був покровителем чернігівських духовних шкіл. У них він запрошував із Києва вчених ченців, серед яких був святий Іоанн (Максимович), майбутній митрополит Тобольський.

Сувора справедливість у відношенні до духовенства та пастви, глибоке співчуття, поблажливість та християнська миролюбність були відмінними рисами діяльності святителя Феодосія.

У 1696 році 5 лютого (за старим стилем) архієпископ Феодосій помер і був похований у Чернігівському Борисоглібському соборі. Уславлення святителя відбулося через 200 років, у 1896 році.

Як повідомляла СПЖ, у Чернігівській єпархії УПЦ вшанували чудотворну Новгород-Сіверську ікону.

Читайте також