Женщина попросила меня принять ее исповедь по телефону
Исповедь. Фото: Facebook
Я АДРЕСУЮ ЭТОТ ПОСТ МОИМ БРАТЬЯМ, ПРАВОСЛАВНЫМ СВЯЩЕННИКАМ, из тех городов, которые сегодня находятся в относительной безопасности или просто имеют возможность принять мое предложение. Сегодня ко мне позвонила наша прихожанка, которая сейчас живет в Харькове. Ситуация очень тяжелая, человек действительно находится на грани жизни и смерти. Женщина попросила меня принять ее исповедь по телефону. Я, конечно же, не отказал, одел епитрахиль, включил громкую связь, прочитал молитвы перед исповедью, чтобы она их также слышала и исповедовал, прочитав разрешительную молитву. В этой практике нет никаких канонических нарушений, мы это можем и даже обязаны делать по отношению к тем людям, которые сегодня не могут выйти на улицу ради страха смертного. Возможно, кто-то из вас также захочет последовать этому примеру по отношению к тем, у которых нет другой возможности исповедоваться. Спаси всех нас Бог!
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.