Чому позбавили громадянства митрополита Онуфрія саме зараз
Митрополит Онуфрій. Фото: mukachevo.net
Усі вже відписали, про позбавлення глави УПЦ митрополита Онуфрія (Березовського) українського громадянства, за звинуваченням у наявності громадянства російського, і я відпишу.
Про сам факт володіння російським громадянством відомо вже більше двох років. За цей час Зеленський за аналогічними звинуваченнями позбавив громадянства цілу групу митрополитів УПЦ (шість осіб), у кого наявність громадянства було встановлено або вони в тому підозрювалися. Усі вони при цьому залишилися в Україні і служать, і очолюють єпархії. Як власне, цілком собі спокійно живуть в Україні ще тисячі, якщо не десятки тисяч представників верхніх ешелонів українського суспільства (включаючи деяких ієрархів ПЦУ) з подібними паспортами.
За що ж був покараний митрополит Онуфрій і саме зараз?
Очевидно, що це реакція на спробу захоплення кафедрального собору УПЦ в Чернівцях 17 червня - тобто того храму з кафедри якого Онуфрій проповідував двадцять з лишком років. Тоді група з кількох десятків бойовиків, на вигляд, правих екстремістів, під керівництвом священика ПЦУ, спробували захопити собор, побивши при цьому тридцять прихожан УПЦ і серйозно покалічили священика, який їх спробував зупинити перед храмом.
Дізнавшись про це кілька тисяч вірян УПЦ звільнили собор, наочно продемонструвавши, яке в православній Буковині, реальне співвідношення сил. Зеленський через кілька днів нагородив священика ПЦУ державною нагородою, оскільки той є серійним організатором подібних захоплень. Але що проходило в деяких селах, за підтримки бойовиків і місцевих адміністрацій, не пройшло в обласному центрі.
Тепер Онуфрій, як і глава Чернівецької єпархії митрополит Мелетій (Єгоренко) - позбавлений українського громадянства. А значить, їх у будь-який момент можуть заарештувати і або вислати в будь-яку країну за вибором або обміняти на українських військовополонених і цивільних осіб. У який бік похитнуть подібні заходи настрої сотень тисяч прихожан УПЦ в Чернівецькій області (а це один з найбільш релігійних і православних регіонів країни) - говорити не треба. Так, у Зеленського залишається ще чимало можливостей вибити у себе з-під... ніг, крісло. Можна ще мобілізувати значну частину духовенства (ДЕСС відмовився включати в списки звільнених від мобілізації всіх представників УПЦ) або закрити незабаром парафії, які не бажають виходити з УПЦ.
Ну якщо говорити про наслідки таких заходів, то вони досить очевидні. "Національна церква" під турецьким керівництвом в Україні не складається. І пряме насильство, і вибіркове правосуддя президентськими і РНБО указами дає результати зворотні очікуваному.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади