Чому позбавили громадянства митрополита Онуфрія саме зараз

Митрополит Онуфрій. Фото: mukachevo.net

Усі вже відписали, про позбавлення глави УПЦ митрополита Онуфрія (Березовського) українського громадянства, за звинуваченням у наявності громадянства російського, і я відпишу.
Про сам факт володіння російським громадянством відомо вже більше двох років. За цей час Зеленський за аналогічними звинуваченнями позбавив громадянства цілу групу митрополитів УПЦ (шість осіб), у кого наявність громадянства було встановлено або вони в тому підозрювалися. Усі вони при цьому залишилися в Україні і служать, і очолюють єпархії. Як власне, цілком собі спокійно живуть в Україні ще тисячі, якщо не десятки тисяч представників верхніх ешелонів українського суспільства (включаючи деяких ієрархів ПЦУ) з подібними паспортами.
За що ж був покараний митрополит Онуфрій і саме зараз?
Очевидно, що це реакція на спробу захоплення кафедрального собору УПЦ в Чернівцях 17 червня - тобто того храму з кафедри якого Онуфрій проповідував двадцять з лишком років. Тоді група з кількох десятків бойовиків, на вигляд, правих екстремістів, під керівництвом священика ПЦУ, спробували захопити собор, побивши при цьому тридцять прихожан УПЦ і серйозно покалічили священика, який їх спробував зупинити перед храмом.
Дізнавшись про це кілька тисяч вірян УПЦ звільнили собор, наочно продемонструвавши, яке в православній Буковині, реальне співвідношення сил. Зеленський через кілька днів нагородив священика ПЦУ державною нагородою, оскільки той є серійним організатором подібних захоплень. Але що проходило в деяких селах, за підтримки бойовиків і місцевих адміністрацій, не пройшло в обласному центрі.
Тепер Онуфрій, як і глава Чернівецької єпархії митрополит Мелетій (Єгоренко) - позбавлений українського громадянства. А значить, їх у будь-який момент можуть заарештувати і або вислати в будь-яку країну за вибором або обміняти на українських військовополонених і цивільних осіб. У який бік похитнуть подібні заходи настрої сотень тисяч прихожан УПЦ в Чернівецькій області (а це один з найбільш релігійних і православних регіонів країни) - говорити не треба. Так, у Зеленського залишається ще чимало можливостей вибити у себе з-під... ніг, крісло. Можна ще мобілізувати значну частину духовенства (ДЕСС відмовився включати в списки звільнених від мобілізації всіх представників УПЦ) або закрити незабаром парафії, які не бажають виходити з УПЦ.
Ну якщо говорити про наслідки таких заходів, то вони досить очевидні. "Національна церква" під турецьким керівництвом в Україні не складається. І пряме насильство, і вибіркове правосуддя президентськими і РНБО указами дає результати зворотні очікуваному.

Читайте також

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.

Коли святиню перетворили на попіл

Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.