Чому позбавили громадянства митрополита Онуфрія саме зараз
Митрополит Онуфрій. Фото: mukachevo.net
Усі вже відписали, про позбавлення глави УПЦ митрополита Онуфрія (Березовського) українського громадянства, за звинуваченням у наявності громадянства російського, і я відпишу.
Про сам факт володіння російським громадянством відомо вже більше двох років. За цей час Зеленський за аналогічними звинуваченнями позбавив громадянства цілу групу митрополитів УПЦ (шість осіб), у кого наявність громадянства було встановлено або вони в тому підозрювалися. Усі вони при цьому залишилися в Україні і служать, і очолюють єпархії. Як власне, цілком собі спокійно живуть в Україні ще тисячі, якщо не десятки тисяч представників верхніх ешелонів українського суспільства (включаючи деяких ієрархів ПЦУ) з подібними паспортами.
За що ж був покараний митрополит Онуфрій і саме зараз?
Очевидно, що це реакція на спробу захоплення кафедрального собору УПЦ в Чернівцях 17 червня - тобто того храму з кафедри якого Онуфрій проповідував двадцять з лишком років. Тоді група з кількох десятків бойовиків, на вигляд, правих екстремістів, під керівництвом священика ПЦУ, спробували захопити собор, побивши при цьому тридцять прихожан УПЦ і серйозно покалічили священика, який їх спробував зупинити перед храмом.
Дізнавшись про це кілька тисяч вірян УПЦ звільнили собор, наочно продемонструвавши, яке в православній Буковині, реальне співвідношення сил. Зеленський через кілька днів нагородив священика ПЦУ державною нагородою, оскільки той є серійним організатором подібних захоплень. Але що проходило в деяких селах, за підтримки бойовиків і місцевих адміністрацій, не пройшло в обласному центрі.
Тепер Онуфрій, як і глава Чернівецької єпархії митрополит Мелетій (Єгоренко) - позбавлений українського громадянства. А значить, їх у будь-який момент можуть заарештувати і або вислати в будь-яку країну за вибором або обміняти на українських військовополонених і цивільних осіб. У який бік похитнуть подібні заходи настрої сотень тисяч прихожан УПЦ в Чернівецькій області (а це один з найбільш релігійних і православних регіонів країни) - говорити не треба. Так, у Зеленського залишається ще чимало можливостей вибити у себе з-під... ніг, крісло. Можна ще мобілізувати значну частину духовенства (ДЕСС відмовився включати в списки звільнених від мобілізації всіх представників УПЦ) або закрити незабаром парафії, які не бажають виходити з УПЦ.
Ну якщо говорити про наслідки таких заходів, то вони досить очевидні. "Національна церква" під турецьким керівництвом в Україні не складається. І пряме насильство, і вибіркове правосуддя президентськими і РНБО указами дає результати зворотні очікуваному.
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.