Потрібно знати: з чим можуть зіткнутися біженці

Синдром біженця існує. Фото: golos.ua

Тема біженців – це дуже болісна тема, прямо дуже. Але я вважаю, що про неї треба говорити, незважаючи на те, що ті, хто поїхав, поки категорично не хочуть погоджуватися з тим, що синдром біженця взагалі існує.

Ще раз хочу підкреслити, що я не проти того, щоб люди їхали, коли їм страшно залишатися у себе вдома, я всього лише хочу, щоб їдучи, вони знали, що чекає їх згодом далеко від батьківщини. Все, що я говорю, це не просто слова з повітря, це спостереження фахівців управління у справах біженців ООН, які ті накопичували десятиліттями, спостерігаючи за людьми, що поїхали від війни, у всьому світі. Вважаю своїм людським обов'язком із вами про це говорити.

Я постарався максимально стримано все описати, з холодним серцем і тверезим розумом усе, що знаю. Проте, право погоджуватися з усім написаним чи ні, безумовно, залишається за кожним читачем. Мета матеріалу – попередити та дати кілька порад. Тому, хто знає. що на нього чекає, легше пережити складнощі, що насуваються.

Отже, говорити ми будемо про синдром біженця, який іноді називається виною вцілілого. Синдром біженця – важкий безтямний стан, коли людина все своє життя жалкує про те, що залишила свій будинок, свою батьківщину, своїх рідних і близьких у такий важкий час, відчуваючи себе при цьому винною перед загиблими або просто залишеними в зоні конфлікту.

Ускладнюється синдром тим, що, згідно зі статистикою ООН, переважна більшість людей, які виїхали від війни, ніколи більше не повертаються на батьківщину. Найчастіше це пов'язано з тим, що не така військова, як політична частина війни затягується на роки (поки виведуть війська, поки зберуть всю роздану на руки зброю тощо).

Що чекає на більшу частину тих, хто виїхав від війни терміново:

– відчуття «втрачено все, як після бомбардування»;
– втрата рідного куточка, дому;
– відчуття себе не на своєму місці, чужим, «без батьківщини»;
– як риба, викинута на берег;
– втрата всього (майно, положення, програти процес);
– гроші «витікають» крізь пальці;
– невпевненість у завтрашньому дні;
– почуття засланості;
– самотність, непотрібність (особливо літні біженці);

– почуття провини, вина того, хто вижив (я в безпеці, а інші ні, я їх зрадив).

Важливо:

– не знецінюйте свої почуття та рішення, якщо ви самі вирішили поїхати;

– не знецінюйте почуття та рішення тих, хто залишився.

Кожен сам відповідає за свої рішення. Комусь нормально і правильно виїхати, комусь залишитися. А тому й рішення про від'їзд краще приймати самому, а тим, хто їде, краще не нав'язувати своє рішення охочим залишитися.

Важливо:

– багатьом із тих, хто поїхав і більше не зможе повернутися, знадобиться психологічна підтримка. Якщо не прямо зараз, то у майбутньому обов'язково;

– якщо у вас буде можливість скористатися допомогою професійного психолога – обов'язково скористайтесь. Не ігноруйте свій стан.

Важливо:

– якщо у вас виникає потреба переконати знайомих та близьких наслідувати ваш приклад і виїхати з країни, а вони не хочуть – уважно прочитайте ще раз попередній пункт;

– швидше за все на тих, кого ви переконуєте, чекають такі самі стани, і ніхто не дає гарантій, що вони впораються з ними. Ви точно бажаєте відповідати за це?

З перших днів війни я говорю про синдром біженця. Ті, що їдуть, зазвичай стверджують, що їдуть тільки на тиждень-два. Сперечатися тут марно. Просто збережіть цей матеріал для себе та надішліть знайомим, які поїхали або збираються поїхати. Через деякий час ви зрозумієте, про що я намагався вам сказати. І бережіть себе.

Читайте також

Excel-таблиця святості і чому вона завжди руйнується

Ми таємно ведемо бухгалтерію своїх духовних перемог. А коли таблиця обнуляється зривом, ми плачемо не про Бога, а про втрачений статус доброго християнина.

Таємне джерело живої води і спасіння душі від земного полону

Людина безперервно поглинає землю заради виживання тіла. Розмова Христа біля колодязя відкриває нам гірку правду про суєту і вказує єдиний шлях до справжнього безсмертя.

Кому ми віддаємо перші п'ятнадцять хвилин ранку?

Праведний Іоанн Кронштадтський описав ранковий думскролінг так точно, наче тримав у руках смартфон. Зайдемо до нього в Кронштадт запитати: що ми робимо не так?

Коли Бог мовчить: що ми робимо не так?

Ми звикли, що у кожної кнопки є відгук. Але молячись про найгарячіше прохання в житті – ми отримуємо у відповідь тишу. Льюїс описав це так точно, що краще не скажеш.

Серафим Роуз: від порожнечі – до Істини

РПЦЗ благословила підготовку прославлення американського ієромонаха, який пройшов через невір'я, східну філософію та духовну кризу і став одним з найбільш читаних православних авторів ХХ століття.

Мілітаризм спотворює образ Георгія Побідоносця

​Чому Церква відкидає культ війни? Дізнаємося справжній сенс подвигу великомученика Георгія та головну небезпеку релігійного виправдання насильства.