Помолимся о наших усопших близких
Сегодня вечером и завтра утром в Церкви происходит поминовение усопших.
Как тут не вспомнить заупокойную молитву:
«Поистине все – тщета, а жизнь земная – тень и сновидение; и, подлинно, попусту волнуется всякий, на земле рожденный, как гласит Писание: когда мир приобретем, тогда во гроб вселимся, где вместе цари и нищие. Потому, Христе Боже, преставившихся упокой, как Человеколюбец».
Вот уж и правда, что только когда «во гроб вселимся», тогда нам станет все равно на то, о чем переживали всю свою временную мирскую жизнь.
И даже если мы смогли бы весь мир приобрести и иметь самую большую мирскую власть, то после смерти все равно будем голыми - одна только душа…
Вспомним слова Христа: «Какая польза человеку, если он приобретет весь мир, а душе своей повредит? или какой выкуп даст человек за душу свою?»
Помолимся о наших усопших близких, у которых сейчас совершенно иные переживания и ни о чем земном они не думают.
Да и сами поразмыслим о временности и бренности нашего бытия здесь, готовимся ли мы к Вечности, и достойно ли проживаем дни в настоящем времени.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.