Помолимся о наших усопших близких
Сегодня вечером и завтра утром в Церкви происходит поминовение усопших.
Как тут не вспомнить заупокойную молитву:
«Поистине все – тщета, а жизнь земная – тень и сновидение; и, подлинно, попусту волнуется всякий, на земле рожденный, как гласит Писание: когда мир приобретем, тогда во гроб вселимся, где вместе цари и нищие. Потому, Христе Боже, преставившихся упокой, как Человеколюбец».
Вот уж и правда, что только когда «во гроб вселимся», тогда нам станет все равно на то, о чем переживали всю свою временную мирскую жизнь.
И даже если мы смогли бы весь мир приобрести и иметь самую большую мирскую власть, то после смерти все равно будем голыми - одна только душа…
Вспомним слова Христа: «Какая польза человеку, если он приобретет весь мир, а душе своей повредит? или какой выкуп даст человек за душу свою?»
Помолимся о наших усопших близких, у которых сейчас совершенно иные переживания и ни о чем земном они не думают.
Да и сами поразмыслим о временности и бренности нашего бытия здесь, готовимся ли мы к Вечности, и достойно ли проживаем дни в настоящем времени.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади