Благовіщення: свято, з якого все почалося

Про саму урочистість вже багато сказано та написано, але, на жаль, нас усе це цікавить не надто. Так, ми добре знаємо сюжет Благовіщення Пресвятої Богородиці, трохи знайомі з його іконографічними образами, проте, здебільшого, все це саме «прилітає» до наших вух та очей. А от коли йдеться про святоотцівську думку, то тут і виникають деякі проблеми.

Сьогодні досить просто відкрити браузер і знайти слова чи проповіді святих отців на ті чи інші євангельські події, трохи глибше поринути у знайомі смисли, але до цього часто руки просто не доходять. Напередодні Благовіщення – хороша нагода хоча б коротко ознайомитися з тим, що говорили про Благовіщення світочі Церкви.

Торкнемося ми різних епох, а почнемо з першої половини V століття і зі святителя Прокла Константинопольського. Ми вже звикли до євангельських чудес, але владика Прокл нам нагадує, що в день Благовіщення сталося неймовірне: обмежене черево Діви вмістило у себе невмісного і необмеженого Бога. Жінка, як двері гріха для людського роду, тепер стала дверима спасіння. У святителя Прокла ми знаходимо думку, завдяки якій кожен особисто може наблизитися до таємниці Благовіщення. У цей потаємний момент Син Божий не просто втілився, «поселившись в утробу Діви, Він вдягнувся в мене засудженого», заради того, щоб мене спасти. Як все просто та глибоко!

У день Благовіщення сталося неймовірне: обмежене черево Діви вмістило у собі невмісного і необмеженого Бога. Жінка, як двері гріха для людського роду, тепер стала дверима спасіння.

Через сотню років святителю Софронію Єрусалимському доведеться протистояти такій новій брехні як моноенергізм, що лягла в основу монофеліства. Саме він свого часу вплинув на преподобного Максима Сповідника – головного борця за чистоту віри в ту епоху. Звідси і святительське слово на Благовіщення, пройняте полемікою проти кожного, хто спотворює християнські догмати. Він пише, що ті, хто не визнає втілення Сина Божого, звершеного в день Благовіщення, зводять нечестя на сам Хрест, адже на Хресті було розіп'яте реальне людське Тіло Христа, зачате в момент сходження Святого Духа на Діву Марію.

«Ми ж, вихованці благочестя і противники хитросплетіння цих акефалів, міцно триматимемося отцівських догматів», – каже святитель.

Добре нам знайомий святитель Андрій Критський є автором не лише покаянного канону, є в нього й слово на Благовіщення Пресвятої Богородиці. Він пише, що це торжество відновлення людського роду, оновлення закладеного в нас образу Божого та зміна нашого стану на краще, процес сходження на Небеса. Тепер і Сили Безплотні вступають у нову з нами спілку, адже ми примиряємося з Творцем, «їм приємні повернення наше до Бога , – продовжує святитель Андрій, – перехід і сходження на кращий стан, тому що вони дуже співчутливі та велелюбні». Він також каже, що в момент Благовіщення людську бідність Отець заручає Своєму Сину – що може бути ще вищим і важливішим!

Хто не визнає втілення Сина Божого, здійсненого в день Благовіщення, зводять нечестя на сам Хрест, адже на Хресті було розіп'яте людське Тіло Христа, зачате в момент сходження Святого Духа на Діву Марію.

Зі словами святителя Софронія в чомусь перегукуються думки святителя Фотія Константинопольського, який жив майже через триста років після нього. Благовіщення він називає початком всіх урочистостей, тому що саме з нього і почався шлях спасіння людства, який закінчився потім на Голгофі та у погребальній печері. Цей день об'єднує і пророків, які протягом століть сповіщали пришестя Спасителя, і апостолів, чиє євангельське слово підкорило весь всесвіт, і мучеників, які своєю кров'ю засвідчили істинність християнської віри. «Нині Діва від імені всього людського роду стає нареченою спільного Господа».

Переносячись у XIV століття, у святителя Григорія Палами знаходимо звеличення Богородиці як нашої пані та володарки. Це Вона зачала у дівстві Бога. Це Вона вільна від рабства учасниця божественного панування. Це джерело і корінь визволення людського роду. Це Вона осередок людських і божественних обдарувань. «Не було іншої жінки, хоча б і прославленої, яка надмірністю слави настільки була б славною, що дорівнювала б Богородиці Діві», – вигукує святитель Григорій.

«Не було іншої жінки, хоча б і прославленої, яка надмірністю слави настільки була б славна, що дорівнювала б Богородиці Діві».

Святитель Григорій Палама

Молодший сучасник святителя Григорія Палами, праведний Миколай Кавасила, каже, що саме в день Благовіщення нам належить радіти як ніколи. Що може бути радісніше для творіння, як не можливість бачити Творця в собі самому, коли Владика світу, не перестаючи бути Владикою, входить до кола рабів. Цар, вдягаючись в образ раба, не втрачає Свого багатства, але передає його жебракам. Це не Він спадає з висоти, але нас туди зводить. Радіє з нами сьогодні і сама Богородиця, адже перш за все і переважно перед усіма дари Господні були дані Їй. «Не лише Бог, через Її посередництво, а й Вона Сама, через те, що знала та передбачала, приготувала воскресіння людям».

Насамкінець хотілося б згадати дивовижну думку святителя Філарета (Дроздова). Він наголошує на словах Діви, звернених до архангела Гавриїла: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Лк. 1, 38). Тут ми бачимо добровільну згоду Богородиці на непорочне зачаття. Святитель Філарет зі страхом може говорити, що в цей момент «слово тварне зводить у світ Творця». Тут хочеться просто помовчати.

Святоотцівська думка не обмежується сказаним, тому варто до неї звертатися, оскільки вона стає чудовою окрасою будь-якого християнського торжества.

Читайте також