Коли Церква є гонима, це є одне із свідчень того, що вона правильна

Поджог Рима. Фото: Jewish learning

Агресія відносно УПЦ

Древній Рим дуже не подобався Римському імператору Нерону. Для того, щоб легше було перебудувати Рим, Нерон у 64-му році вирішив його спершу спалити. Щоб заспокоїти народні повстання, у підпалі почали звинувачувати ні в чому невинних християн.

Щось подібне ми можемо побачити і сьогодні. Після того, як російські війська напали на територію нашої неньки України, віруючих Української Православної Церкви, почали робити винними в тому, що відбувається війна. На віруючих роблять наклепи, священиків хочуть вигнати з міст чи поселень, де вони роками проживають, у нас хочуть забрати храми в яких ми молимося. Звичайно, є люди, які чудово розуміють, що війна відбувається не через те, що віруючі ходили до храму молитися. Проте, на жаль є люди, які у всьому хочуть зробити винними саме Церкву. Такими людьми керує диявол і на жаль, вони являються лише ляльками в руках нечистої сили.

За дві тисячі років християнства, всі хто слідував за Христом, завжди були гонимі. І коли Церква є гонима, це є одне із свідчень того, що вона дійсно є правильна. У сьогоднішній день, коли наша Українська Православна Церква є гонима, ми не падаємо у відчай, адже Христос в Євангелії говорить: "Блаженні гнані за правду, бо тих є Царство Небесне. Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гонитимуть і зводитимуть на вас усяке лихослів'я та наклепи через Мене. Радуйтесь і веселіться, бо велика ваша нагорода на небесах...''(Мф. 5:10-12).

Читайте також

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.