Коли Церква є гонима, це є одне із свідчень того, що вона правильна
Поджог Рима. Фото: Jewish learning
Агресія відносно УПЦ
Древній Рим дуже не подобався Римському імператору Нерону. Для того, щоб легше було перебудувати Рим, Нерон у 64-му році вирішив його спершу спалити. Щоб заспокоїти народні повстання, у підпалі почали звинувачувати ні в чому невинних християн.
Щось подібне ми можемо побачити і сьогодні. Після того, як російські війська напали на територію нашої неньки України, віруючих Української Православної Церкви, почали робити винними в тому, що відбувається війна. На віруючих роблять наклепи, священиків хочуть вигнати з міст чи поселень, де вони роками проживають, у нас хочуть забрати храми в яких ми молимося. Звичайно, є люди, які чудово розуміють, що війна відбувається не через те, що віруючі ходили до храму молитися. Проте, на жаль є люди, які у всьому хочуть зробити винними саме Церкву. Такими людьми керує диявол і на жаль, вони являються лише ляльками в руках нечистої сили.
За дві тисячі років християнства, всі хто слідував за Христом, завжди були гонимі. І коли Церква є гонима, це є одне із свідчень того, що вона дійсно є правильна. У сьогоднішній день, коли наша Українська Православна Церква є гонима, ми не падаємо у відчай, адже Христос в Євангелії говорить: "Блаженні гнані за правду, бо тих є Царство Небесне. Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гонитимуть і зводитимуть на вас усяке лихослів'я та наклепи через Мене. Радуйтесь і веселіться, бо велика ваша нагорода на небесах...''(Мф. 5:10-12).
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади