Суд над Церквою: історія гонінь повторюється, але віра тільки міцнішає
Завтра розпочнеться суд над Церквою Христовою.
Ті, хто це ініціював з самого верху, очевидно, мають певні геополітичні цілі. І знають, що роблять.
Поверхом нижче або безпринципні виконавці, або давно чекаючі реваншу відверті вороги УПЦ.
А ось суддям доведеться нелегко. Потрібно на глобус закону натягнути сову політичного замовлення.
Але всім їм відверто не вистачає елементарного знання історії.
Рівно сто років тому з усіх дореволюційних інститутів зруйнованої імперії зберігся тільки один. Церква.
Причому саме з Нею боролися найбільш жорстоко і нелюдяно. Розстрілами, арештами, засланнями. Всю міць прекрасно організованої радянської пропаганди.
Навіть, як і зараз, створили "червону церкву", яку тут же послужливо визнали в Константинополі і в яку марно намагалися загнати віруючих.
І нічого.
Всі ці гори трупів, ці ріки сліз марно. Церква вистояла.
Очистилася і зміцніла.
І зараз буде так само.
Так, будуть сльози і горе, будуть ще більш сильні утиски, будуть вигнання з храмів.
А результатом буде ще більш міцна віра у Христа і в Його Церкву.
А тих з гонителів, які будуть читати ці рядки, дуже прошу згадати найбільш історично близький приклад греко-католиків. Нібито повністю знищених, але миттєво відроджених при зміні влади.
Або щось давніше - імператора Костянтина Великого і Церкву, яка перетворилася при ньому з жорстоко гнаної в дійсно вселенську.
І таких історичних прикладів безліч.
Вчіть історію, дорогі мої.
І не йдіть проти рожна!
"Господь же сказав Савлу: Я Ісус, Якого ти гониш. Важко тобі йти проти рожна"
Дії апостолів 9:5
P.S. Останнім часом спілкувався з кількома парафіяльними священиками. Всі спокійні, у звичайному порядку служать Богу і людям. Нікуди, звісно, і не думають переходити. І зовсім незворушно розповідають мені, як вони вже обладнали гараж або хату чи інше приміщення на випадок вигнання з храму... Ось такі реалії.
***
На фото - 1922 рік.
Суд над митрополитом Петроградським Веніаміном.
Він і ще три людини були страчені.
56 осіб духовенства і мирян отримали різні терміни ув'язнення.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади