Суд над Церквою: історія гонінь повторюється, але віра тільки міцнішає
Завтра розпочнеться суд над Церквою Христовою.
Ті, хто це ініціював з самого верху, очевидно, мають певні геополітичні цілі. І знають, що роблять.
Поверхом нижче або безпринципні виконавці, або давно чекаючі реваншу відверті вороги УПЦ.
А ось суддям доведеться нелегко. Потрібно на глобус закону натягнути сову політичного замовлення.
Але всім їм відверто не вистачає елементарного знання історії.
Рівно сто років тому з усіх дореволюційних інститутів зруйнованої імперії зберігся тільки один. Церква.
Причому саме з Нею боролися найбільш жорстоко і нелюдяно. Розстрілами, арештами, засланнями. Всю міць прекрасно організованої радянської пропаганди.
Навіть, як і зараз, створили "червону церкву", яку тут же послужливо визнали в Константинополі і в яку марно намагалися загнати віруючих.
І нічого.
Всі ці гори трупів, ці ріки сліз марно. Церква вистояла.
Очистилася і зміцніла.
І зараз буде так само.
Так, будуть сльози і горе, будуть ще більш сильні утиски, будуть вигнання з храмів.
А результатом буде ще більш міцна віра у Христа і в Його Церкву.
А тих з гонителів, які будуть читати ці рядки, дуже прошу згадати найбільш історично близький приклад греко-католиків. Нібито повністю знищених, але миттєво відроджених при зміні влади.
Або щось давніше - імператора Костянтина Великого і Церкву, яка перетворилася при ньому з жорстоко гнаної в дійсно вселенську.
І таких історичних прикладів безліч.
Вчіть історію, дорогі мої.
І не йдіть проти рожна!
"Господь же сказав Савлу: Я Ісус, Якого ти гониш. Важко тобі йти проти рожна"
Дії апостолів 9:5
P.S. Останнім часом спілкувався з кількома парафіяльними священиками. Всі спокійні, у звичайному порядку служать Богу і людям. Нікуди, звісно, і не думають переходити. І зовсім незворушно розповідають мені, як вони вже обладнали гараж або хату чи інше приміщення на випадок вигнання з храму... Ось такі реалії.
***
На фото - 1922 рік.
Суд над митрополитом Петроградським Веніаміном.
Він і ще три людини були страчені.
56 осіб духовенства і мирян отримали різні терміни ув'язнення.
Читайте також
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.