Останнє слово за Богом
«Я б зійшов з розуму від несправедливості світу цього, якби не знав, що останнє слово буде за Богом.»
— Преподобний Паїсій Святогорець
Ці слова зараз звучать по-особливому.
Бо ми всі переживаємо.
Кожен — по-своєму.
Хтось мовчки плаче, не маючи сил навіть говорити.
Хтось шукає розради в молитві, коли серце розривається від болю.
Хтось — замикається, щоби зібратися, не втратити віру.
А хтось, як я, спочатку мовчить, а потім бере і пише. Бо мовчати вже не може.
Боляче дивитися, коли в Почаєві ріжуть двері болгаркою,
коли у Володимирі-Волинському забирають храм,
коли в Чернівцях знову провокації,
а у ЗМІ — хвиля брехні, насмішок, спотворених заголовків.
Ніби хтось випробовує — скільки ще витримаєш?
Скільки можна терпіти?
І тоді, коли серце кричить: «Де правда? Де совість?» —
згадуються слова Паїсія:
«Я б зійшов з розуму від несправедливості світу цього,
якби не знав, що останнє слово буде за Богом.»
Бо якщо ми справді віримо, то мусимо триматися.
Не з ненависті, а з надії.
Бо зло — гучне, але коротке.
А правда Божа — тиха, але вічна.
І навіть коли здається, що нас не чують, що все проти — Бог поруч.
І в кожній несправедливості, яку ми бачимо, є простір для нашої любові, нашої молитви,
нашого маленького, але справжнього свідчення віри.
Ми не самі.
Ми — разом у цій боротьбі.
Кожен із нас по-своєму болить, але в одному Христі.
І це дає сили жити, молитися, і — писати.
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.