Різдво без канікул
У Рівному з 5 грудня по 5 січня запроваджують шкільні канікули.
Виходить так, що Різдво за юліанським календарем, яке святкують близько чотирьох мільйонів православних християн, опиняється поза межами цього відпочинку.
Тобто діти повертаються до школи саме тоді, коли мільйони українських родин готуються до свого головного свята — народження Христа.
Мимоволі згадуються часи, коли влада Леніна змінювала календар і зміщувала вихідні, щоб люди не могли святкувати Різдво й інші церковні дні.
Тоді теж говорили про «новий стиль життя», «оновлення», «європейські реформи» — а насправді позбавляли віруючих можливості святкувати разом.
Сьогодні в Україні офіційно є вихідні дні для іудейських і мусульманських свят, і це справедливо, бо кожна віра заслуговує на повагу.
Але хотілося б, щоб і православні християни, які дотримуються юліанського календаря, теж не були забуті.
Адже віра і традиція — це не просто дати в календарі, це частина нашої ідентичності.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.