Що буде, якщо порахувати Київських митрополитів

Чий наступник Думенко на посаді «митрополита Київського»? Фото: СПЖ

Керівник ПЦУ Сергій (Епіфаній) Думенко позиціонує себе законним «митрополитом київським». Однак будь-яка ієрархія передбачає наявність спадкоємності. Давайте спробуємо з'ясувати, наступником кого Думенко може бути на своїй посаді.

Коли в 1990 р. Український екзархат був перетворений на Українську Православну Церкву, її предстоятелем став митрополит Київський і Галицький Філарет (Денисенко). Відповідно, його титул змінився на «митрополит Київський і всієї України». Він був 120-м митрополитом Київським, якщо рахувати від Хрещення Русі в 988 р.

Але в 1992 р. Філарет відокремився від УПЦ, став «патріархом» і створив нову церковну структуру, УПЦ Київського патріархату. Також в Україні існувала Українська автокефальна православна церква. У всіх цих релігійних організацій свій рахунок Київських митрополитів.

У 2018 р. Константинопольський патріарх Варфоломій «розпустив» УПЦ, УПЦ КП і УАПЦ і наказав усім їм об'єднатися в єдину церкву. УПЦ в подібному абсурді брати участь відмовилася, а УПЦ КП і УАПЦ злилися в ПЦУ. Правда, незабаром Філарет гучно покинув цю організацію і відновив УПЦ КП, але це вже інша історія. Що ж стосується УПЦ, то вона продовжує існувати. Ніхто з 15 загальновизнаних помісних Православних Церков не заявляв, що більше не вважає УПЦ канонічною Церквою. Також ніхто (крім Фанара) не заявляв, що Блаженніший Онуфрій – більше не Київський митрополит. Водночас 4 «грецькі» Церкви називають сьогодні Київським митрополитом Епіфанія. Але виникає питання: яким за рахунком митрополитом Київським його вважати? І чиїм наступником він є?

Рахунок за лінією УПЦ

Отже, Філарет Денисенко був законним 120-м Київським митрополитом. Але 27 травня 1992 р. Архієрейський Собор УПЦ в Харкові змістив його з Київської кафедри. Це зміщення було абсолютно правомірним з точки зору канонічного права. Зокрема, Філарету ставилося в провину наступне:

• авторитарні методи управління УПЦ і Київською єпархією;
• ігнорування соборного голосу Церкви;
• прояви жорстокості і зарозумілості у відносинах з братами по архіпастирському служінню, кліриками і мирянами;
• спосіб життя, що не відповідає вимогам канонів і кидає тінь на Церкву (мав дружину і дітей);
• клятвопорушення, що виразилося в порушенні слова, даного перед хрестом і Євангелієм і так далі.

Ось деякі канонічні правила, які порушив Філарет: 25, 27 Правила святих Апостолів, 3 Правило I Вселенського Собору, 6 Правило II Вселенського Собору, 5 Правило П'ято-Шостого (Трульського) Собору, 88 Правило св. Василія Великого і так далі.

Зміщення Філарета визнали абсолютно всі помісні Церкви, включаючи Константинопольську.

На місце Філарета Харківський Собор обрав митрополита Володимира (Сабодана), який став 121-м митрополитом Київським. Знову ж таки, абсолютно всі помісні Церкви, включаючи Константинопольську, його визнали і надіслали привітання. Те ж саме сталося і в 2014 р., коли після смерті митрополита Володимира предстоятелем УПЦ був обраний митрополит Онуфрій (Березовський).

Тобто канонічний, загальновизнаний 122-й митрополит Київський – це Онуфрій.

Рахунок за лінією УПЦ КП

Тут все заплутано. У 1992 р. пішовший у розкол Філарет організував УПЦ КП шляхом злиття себе і своїх нечисленних прихильників з Українською автокефальною церквою, яку на той момент очолював «патріарх» Мстислав Скрипник, що проживав у США і Канаді. Про це об'єднання Мстислав дізнався постфактум і закликав усіх своїх прихильників об'єднання з Філаретом не визнавати. УПЦ КП вважає його своїм першим предстоятелем, а сам Мстислав і УАПЦ – ні. Тобто, якщо рахувати за лінією УПЦ КП, то Мстислав Скрипник є 121-м предстоятелем Української церкви, правда з титулом «патріарх», але не будемо зараз загострювати на цьому увагу.

У 1993 р. Скрипник помер і на його місце в УПЦ КП обрали Володимира Романюка. Його номер 122, за рахунком УПЦ КП. У 1995 р. Романюк помер за невияснених обставин і його місце зайняв Філарет Денисенко, номер 123.

Рахунок за лінією УАПЦ

Тут теж все дуже заплутано. Утворення УАПЦ сталося в 1921 р., коли всупереч усім канонам в «митрополити Київські» руками священників і мирян був «рукоположений» Василь Липківський. Канонічним митрополитом Київським, 115-м за рахунком, на той час був митрополит Михаїл (Єрмаков). Тобто за лінією УАПЦ Липківський став 116-м «предстоятелем» на Київській кафедрі. Після нього був Микола Борецький – 117-й номер. Потім Іван Павловський – 118-й номер. У 1930–1937 рр., УАПЦ була фактично розгромлена радянською владою, в ній залишився тільки єпископ Іоанн (Теодорович), тому за відсутності інших «архієреїв» в УАПЦ йому можна присвоїти номер 119-й.

У 1942 р. в окупованій нацистами Україні УАПЦ була відроджена і її головою став Полікарп Сікорський – номер 120-й. У цей час в управлінні УАПЦ була дуже велика плутанина. Багато джерел називають предстоятелем або адміністратором цієї структури Никанора Абрамовича, який нібито керував УАПЦ або якоюсь її частиною паралельно з Полікарпом Сікорським. Але більшість джерел все ж не включають його в список предстоятелів УАПЦ, тому і ми не будемо присвоювати йому жодного номера.

Далі теж все заплутано. Після Полікарпа Сікорського головою УАПЦ стає в 1953 р. Мстислав Скрипник, номер 121-й, але в цей час УАПЦ існує тільки в діаспорі. У 1989 р. УАПЦ відроджується в Україні, і її предстоятелем або «першоієрархом» стає Іоан (Боднарчук), якому, за логікою, потрібно присвоїти 122-й номер. Але у 1990 р. він поступається своїм місцем Мстиславу Скрипнику. Логічно було б назвати його вже 123-м предстоятелем, хоча це питання спірне. Далі йдуть: Димитрій (Ярема) – 124-й, Мефодій (Кудряков) – 125-й і Макарій (Малетич) – 126-й.

Яким є за рахунком Епіфаній (Думенко)?

Наступником «фсбшної церкви» Думенко бути не може за визначенням. Таким чином, лишаються два варіанти. Він може бути:

– 124-м, якщо успадковує УПЦ Київського патріархату;
– 127-м, якщо приймає спадщину Української автокефальної православної церкви (126-м, якщо не рахувати двічі Мстислава Скрипника).

Але всі ці підрахунки, безумовно, з розряду гумору не надто високої проби. Ні УАПЦ, ні УПЦ КП не мають і не можуть мати спадкоємності, оскільки вони виникли на порожньому місці, а їхні «предстоятелі» діяли паралельно з канонічною ієрархією канонічної Церкви.

Висновки

Звісно, Думенко навряд чи замислюється над подібними питаннями. Але Константинопольському патріархату варто було б над цим задуматися. Адже там дуже люблять усілякі диптихи, списки митрополитів тощо. Це досить давня історична традиція. І люблять, щоб у цих диптихах і списках усе стояло в порядку й на своїх місцях.

Тож нехай там дадуть відповідь на це запитання: якому Київському митрополиту наслідує Сергій (Епіфаній) Думенко?

Вся ця абсурдна ситуація ще раз доводить, що проєкт ПЦУ не має не лише релігійного чи канонічного, а й історичного підґрунтя.

Читайте також