Коли святиню перетворили на попіл
3 листопада 1941 року в Києві фашистами був підірваний Успенський собор.
Перед руйнуванням храму під керівництвом рейхскомісара Еріка Коха був здійснений масовий вивіз цінностей храму. Підрив Успенського собору був здійснений з метою приховування слідів його розграбування. Наразі поширена версія, що храм підірвали прониклі в місто радянські партизани. Ймовірною метою вибуху вважається замах на словацького президента Тисо, який відвідував Лавру з візитом і покинув храм на дві години раніше, ніж розраховували партизани. Правдоподібність версії значною мірою страждає від того факту, що вибух собору був зафіксований німцями на кіноплівку і потрапив в офіційну кінохроніку. У середині 1990-х років її кадри були знайдені в приватній колекції в Оберхаузені і надіслані до Києва за сприяння доктора Вольфганга Айхведе – директора Дослідницького центру Східної Європи Бременського університету, який займався проблемами реституції. Німецька влада заздалегідь знала про час вибуху і дала можливість своєму оператору вибрати безпечну точку для ефектної зйомки.
Згідно з відкритими в останній час архівними документами та мемуарами, самі німці визнавали свою причетність до знищення Успенського собору. Про це свідчать спогади та визнання ряду нацистських керівників і військових: міністра озброєнь А. Шпеєра, начальника групи релігійної політики міністерства окупованих східних територій К. Розенфельдера, офіцера вермахту Ф. Хейєра, який мав сан євангельського священика, а також обергруппенфюрера СС Ф. Еккельна, який безпосередньо керував підривом храму.
P.S. Щодо версії про причетність підпільників під керівництвом Івана Кудрі читайте в коментарі. Німецькі архіви, що містять визнання фашистської верхівки (міністра озброєнь А. Шпеєра, начальника групи релігійної політики міністерства окупованих східних територій К. Розенфельдера, офіцера вермахту Ф. Хейєра, який мав сан євангельського священика, а також обергруппенфюрера СС Ф. Еккельна, який безпосередньо керував підривом храму), свідчать про підготовку та здійснення цього жахливого злочину саме німцями
На фото: процес вибуху Успенського собору 3 листопада 1941 р. Кадри спеціальної кінохроніки німців
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади