Відповідь ПЦУ на умови Собору УПЦ щодо діалогу
На Львівщині ПЦУшники проводять зустрічі з владою, щоб скоординувати знищення УПЦ. У Дрогобичі «ієрарх» Яків Макарчук влаштував раду із владою району, як їм захопити 7 громад УПЦ (один храм уже захоплено).
На офіційному (!) сайті читачам впарюють, що в храмах УПЦ «моляться за збройні сили Росії і підтримують російську навалу» (напевно, прямо на Великій ектенії), і повідомляють – мовляв, у віруючих з документами на храми та землю все гаразд (от біда), але ми щось придумаємо.
«Однак ми всі одноголосно переконані – Церкві московського патріархату – не бути. Ми разом напрацюємо шляхи, як це реалізувати», – заявив голова Дрогобицької РВА Куліняк.
Якщо підсумувати все сказане, то результат наступний: ПЦУ та влада разом думають, як їм обійти закон, щоб знищити УПЦ.
Собор УПЦ 27 травня чітко висловився щодо умов можливого діалогу з ПЦУ. Перше – припинення захоплень і примусових переведень.
А зовсім недавно митрополит Львівський Філарет заявив, що готовий до діалогу з ПЦУ у Львівській області: «Ми маємо йти до цього із чистим серцем, припинити агресію та розмовляти».
Здається, Макарчук одним махом відповів одразу всім – і Собору УПЦ, і особисто митрополиту Філарету.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.