Як буде наноситися печать антихриста
Із загостренням ситуації у світі традиційно загострюється почуття близькості кінця часів. З'являється багато суджень, думок, одкровень про кінець світу і прихід антихриста, що наближається. Віруючі люди в такі скорботні часи частіше звертають свій погляд до книги Одкровення Іоанна Богослова, щоб знайти в ній аналогії того, що відбувається сьогодні поряд із ними. З'являються одкровення старців, які пояснюють події сучасності.
Наш час не виняток. Одкровення Іоанна Богослова стоїть особняком у зведенні книг Нового Завіту. Євангелія, послання Апостолів мають величезний корпус тлумачень святих отців та вчителів Церкви. Але мало хто з них брався за Апокаліпсис, оскільки це книга глибоких символів, розуміння яких може бути лише плодом одкровення, а не благочестивих роздумів. Оскільки Апокаліпсис не має загальноцерковного святоотцівського тлумачення, ми з особливою чуйністю прислухаємося до тих наших сучасників, які мають пряме знання від Бога і говорять від Його імені, а не від свого розуму.
Ті люди, які знають духоносних старців, які нині живуть і знали тих, хто нещодавно покинув цей світ, свідчать, що в інтернеті і друкованих ЗМІ розповсюджується безліч брехливих пророцтв, яких ці старці не говорили. І навпаки, те, що вони говорили насправді, розголосу не набуло. Не вдаючись у подробиці цих одкровень, ми передамо лише один головний посил, який виражає суть подій, що почалися – людство вступає в епоху передгроззя кінця світу.
Звичайно, можна сприйняти це попередження досить скептично, вказуючи на те, що світ уже неодноразово переживав війни, потрясіння, епідемії, можливо, навіть більшого масштабу, ніж нинішні. Ми не будемо сперечатися, а лише передамо те, що почули і сприйняли від духоносних отців, не розбираючи і не вдаючись до критики цього одкровення.
«Печать антихриста буде пов'язана з прямим зреченням від Христа» – ось головна думка багатьох сучасних проповідників.
Головний зміст цієї статті буде присвячено темі печаті антихриста. Ця тема дуже важлива, оскільки мені вже не раз доводилося чути про те, що печать антихриста буде ставитися приблизно так само, як компостується проїзний квиток. Тобто на якомусь етапі руху нашого світу рейками часу у вселюдський вагон будуть послані клерки служби пекла безпеки, які, підходячи до християн, запропонують їм зректися Христа. Якщо ті погоджуються – їм наноситься печать на руку чи чоло, а якщо ні, то їх у кращому разі вбивають, а в гіршому – позбавляють соціальних прав та прирікають на повільне вмирання.
«Печать антихриста буде пов'язана з прямим зреченням від Христа» – ось головна думка багатьох сучасних проповідників. Тому вони з твердістю авторитетних експертів на кожному кроці, що наближає світ до апокаліптичної катастрофи, впевнено заявляють: «Ні, це ще не печать антихриста», «І це ще не печать» тощо. Паства їм довіряє та заспокоюється: «Ну, якщо знавці кажуть, що це ще не печать, то, значить, можна». Так, крок за кроком, сходинку за сходинкою нас спускають в переддвер'я пекла, але обережно, щоб ніхто й не помітив, коли ми пройдемо ту сходинку, звідки вже не буде видно Сонця Правди, що сходить над горизонтом. Тому є необхідність поговорити про печать антихриста докладніше.
Отже, що ж вона собою являє?
У Одкровенні Іоанна Богослова про печать звіра йдеться мало, і святі отці цю тему особливо не коментували. Але, з книги видно, що печать антихриста явно протиставляється печаті Христа. А ось про неї святі отці писали багато. Усі одноголосно говорять про те, що цією печаттю є Хрещення. Святитель Василь Великий писав, що це печать Святої Трійці, зовнішня частина якої є таїнство Хрещення, а внутрішня – людське серце, сповнене благодаті Духа Святого. У таїнстві Миропомазання священник, помазуючи тіло того, хто хреститься, говорить: «Печать Духа Святого». Хрест Христовий, на думку отців, також є символом цієї печаті. Печаттю Христовою вони вважали навіть саме знамення хреста, яке людина наносить на себе.
Печаттю Христовою святі отці вважали навіть саме знамення хреста, яке людина наносить на себе.
Отже, і печать антихриста матиме певні зримі атрибути та якийсь символізм нанесення. Святитель Феофан Затворник, вивчивши святоотцівські тлумачення, що стосуються печаті звіра, дійшов висновку, що антихристу не потрібна буде печать. Швидше за все він її якимось чином наноситиме, але не тому, що в цьому є необхідність, а тому, що про це написано в Апокаліпсисі, тобто виключно з цинізму.
Тут важливо звернути увагу на інше. Печать Христа наноситься назавжди. Вдруге людину не хрестять. Тільки розтоптавши в собі Христа, ми можемо втратити цю печать. Значить і печать антихриста буде невід'ємною, тож людина вже відмовитися від неї не зможе. І тут йдеться не про якийсь талісман чи знак, від яких можна будь-якої миті відмовитися, а про щось таке, від чого відмовитися вже буде неможливо.
По суті, життя людина проходить одним із двох шляхів, під час якого вона у певному місці переступає точку неповернення, після якої зворотної дороги вже немає. Нам неможливо уявити, щоб преподобний Серафим Саровський чи Сергій Радонезький наприкінці свого життя раптом вирішили стати блудниками чи розбійниками. Їхні душі прийшли в такий стан, при якому повернення до гріха неможливе. Від можливості не грішити вони дійшли неможливості грішити. Ці люди стали носіями печаті Божественного синівства. Потенційно ми всі несемо на собі цю печать. Але проявитися вона може лише протягом часу, повільно кристалізуючись і набуваючи чітких обрисів, як результат нашого морального вибору та духовної праці.
Але є й інший шлях. З можливості грішити дійти до стану неможливості не грішити. Печать антихриста в тому і полягає, що її нанесення не передбачає покаяння. Крок за кроком, починаючи з малої угоди з гріхом, йдучи на припустимі, як нам здається, компроміси з совістю, людина поступово знімає з себе не тільки подобу Божу, якою вона не стала, а й сам образ Божий, перетворюючись на демоноподібну істоту. Непомітно для неї самої, може бути пройдена та точка неповернення, після якої назад дороги вже не буде. А сама видима печать звіра – лише символ, який констатує мертвість духу його носія.
Печать антихриста в тому і полягає, що її нанесення не передбачає покаяння. Сама видима печать звіра – лише символ, який констатує мертвість духу його носія.
Отже, важливий висновок, який ми хочемо зробити, – дух зречення визріває поступово і, що найстрашніше, непомітно. Людина не може змінитися миттєво. Їі душа, як і все живе, визріває повільно. Бог створив закони буття цього світу такими, щоб людина мала можливість і час вибирати, щоб вона не могла сказати потім: «Я не встигла озирнутися, не зрозуміла, не усвідомила». Для того, щоб зробити вибір щодо того, яку печать їй носити, людині дане ціле життя. Святі отці кажуть, що скоєний один раз гріх – це помилка, двічі – це звичка, а три – вже пристрасть та рабство.
Коли сто років тому в нашій країні вибухнув кривавий терор, християнам теж здавалося, що настав час антихриста. Вони думали, що після арешту їм буде запропоновано зректися Христа і залишитися жити або залишитися вірним Богові і померти. Але все пішло інакше. Їх звинувачували не в тому, що вони вірять у Бога, а в тому, що займаються контрреволюційною діяльністю, погано ставляться до політичної влади та ін. Християнам пропонували не зректися віри, а підписати якісь папери про співпрацю з владою чи написати донос на певну людину. Як звинувачення були запропоновані статті кримінального кодексу, напряму з вірою не пов'язані. Не всі тоді зрозуміли, що печать антихриста може ставитися не лише через пряме зречення Христа, а й через компроміси з совістю.
Іноді ситуація виглядала так. З одного боку, є життя парафії, турбота про сім'ю, богослужіння, а з іншого, формальна вимога укласти договір про співпрацю з НКВС, або згодом із КДБ. При цьому людині обіцяють, що це тільки на папері, співробітникам органів теж потрібна певна звітність, ніхто від священника жодних доносів не вимагатиме. Але буде гарантія безпеки і щодо спокійного життя. Те саме відбувалося і щодо єпископів. А чому б і ні? Було чимало тих, хто не бачив у цьому жодної зради Христа. Наш час нічим не відрізняється від минулого.
Сьогодні нам пропонують дрібні кроки невеликих компромісів. «Це не печать антихриста, це можна», тим більше, що без цього не зайдеш у магазин, не поїдеш за кордон. Ну що ж тут такого, адже про віру не йдеться. Звичайно ж, ні. Один, другий, третій крок незначних, як здається, поступок світу, і потім виявляється ти перейшов межу, після якої шлях назад уже закритий.
Не всі тоді зрозуміли, що печать антихриста може ставитися не лише через пряме зречення Христа, а й через компроміси з совістю.
Наш час особливий. Сатана зараз масово мітить своїх адептів печаттю звіра за технологією поділу та розпалювання ненависті. Цим решетом він дуже якісно просіває не лише людей далеких від Церкви, а й наших парафіян, і особливо священнослужителів.
Мені доводилося листуватися з людьми, які вважають себе православними священниками, але при цьому замість хреста їм би на шию краще повісити маузер. Тоді вони зі своєю риторикою ненависті виглядали б органічніше. Печать Христа та печать антихриста не припускає якогось третього стану. Або ти зі Христом, який завжди був, є і буде Любов'ю в будь-якому разі, в будь-яку епоху і за будь-яких обставин, або ж ти зраджуєш цю Любов і стаєш на бік зла і ненависті, як би ти її не називав і чим би не виправдовував. А виправдань диявол може вкласти в помисли скільки завгодно.
Вийти за межі любові сили зла пропонують в ім'я правди, справедливості, доцільності і навіть заради Бога. Спілкуючись із цими горе-пастирями, я бачив перед собою типових сектантів, які промовляли в різних інтерпретаціях одні й ті самі пропагандистські гасла релігійно-державної ідеології, яка до Православ'я не має жодного відношення. Щоб не перетворитися з доброго пастиря на злого політрука, священникові достатньо пам'ятати те, чого його вчить Євангеліє. Але, виявляється, що ця, така проста і зрозуміла істина, далеко не кожному виявилася під силу.
Старець Тихон (Голєнков) на запитання своїх духовних чад: «А що ж головне в подвижницькому житті?» дав таку відповідь: «Тверезіння», тобто головне – не пустити у свій розум і серце зло. Бог може діяти в цьому світі, як Йому завгодно. Зрозуміти і осягнути шляхи Божого Промислу не було дано навіть найбільшим святим. Господь може проводити нас через скорботи, випробування, потрясіння, які будуть сприйматися нами як зло, тому що від них ми страждатимемо. Але ми знаємо, що Господь завжди рухається лише одним – любов'ю. Що ж до інших людей, нікому з тих, хто хоче спастися, нема права аплодувати, бачачи страждання будь-кого, і говорити: «Так тобі й треба». І тим більше бажати зла як відплати або покарання. Тому що це, по суті, є прокляттям себе самих і притягнення до себе печаті Христової.
Останнє, що мені хотілося б сказати з приводу печаті антихриста, то це те, що не вдасться всидіти на двох стільцях відразу: так, щоб і купувати, і продавати, і щоб від Христа не зрікатися. Дуже багато хто шукатиме для себе саме такий варіант – щоб і нашим, і вашим. Але від нього краще відразу відмовитися, бо так не вийде, третього не дано.
Чи ти з Христом, чи з антихристом. Одне з двох.
Читайте також
«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»
Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.
Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема
Митрополит Черкаський Феодосій проголосив відлучення мера Черкас від Церкви. Очевидно, це не останній такий випадок. Що таке анафема?