Христос не нуждается в России. Это Россия нуждается во Христе.
Икона «Спас Нерукотворный». Фото: Дмитрий Феоктистов/ interfax.ru
Слишком часто раздаётся тезис, что Россия - это последний оплот Православия.
Первым и последним оплотом Православной Церкви был, есть и будет оставаться Господь и Бог Иисус Христос, а не кто-либо из немощных людей, которые сами нуждаются во Христе.
Христос не нуждается в России. Это Россия нуждается во Христе.
Бог в принципе не имеет в чем-либо нужды. Просто не все Библию читают, поэтому выдумывают всякую ересь.
Книга Деяния святых апостолов: «Бог, сотворивший мир и все, что в нем, Он, будучи Господом неба и земли, не в рукотворенных храмах живет и не требует служения рук человеческих, как бы имеющий в чем-либо нужду, Сам дая всему жизнь и дыхание и все».
Будет воля Божия - не будет завтра России. И не будет Господь советоваться с нами, как об этом писал апостол Павел: «Ибо кто познал ум Господень? Или кто был советником Ему?»
Потому что, как сказал праведный Иов, все в руках Господа; Он сделает то, что угодно Ему: «Наг я вышел из чрева матери моей, наг и возвращусь. Господь дал, Господь и взял; [как угодно было Господу, так и сделалось;] да будет имя Господне благословенно!»
Думаю, что жители Византии, которая много веков была православной империей, тоже думали, что Господь всегда будет хранить их страну. Но где теперь Византия? Кто вообще помнит о ней…
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади