У яку ціну любов Бога?

Христос і багатий юнак. Фото: СПЖ

«Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?» – підбігає і запитує в Ісуса юнак. Він схвильований. Для нього це найважливіше питання життя.

Христос відповідає: «Що ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, як тільки один Бог». Деякі тлумачі бачать тут те, що Христос нібито заперечує Свою Божественність. А може, навпаки? Він піднімає планку перед тим, як почати відповідати на найголовніше питання не тільки цього юнака, але й кожної людини, для якої віра в Бога – не пустий звук.

Така відповідь може означати наступне: «Якщо ти називаєш Мене благим, значить, розумієш, з Ким ти маєш справу».

Адже в абсолютному сенсі блага не існує поза Богом. Все те, що ми називаємо благом, – це тварне відображення Всеблагого Бога.

З яким хвилюванням і, здається, навіть з відчаєм задає юнак своє питання. Адже він багатий, молодий і благочестивий. У нього є все, про що багато людей тільки мріють. Але він навіть не йде, а біжить до Ісуса. З розгону падає перед Ним на коліна, як пише апостол Марк.

У його житті явно щось відбувається. Все є, а життя немає. Всередині – чорна діра. Він поспішає до Христа в надії отримати інструкцію, як позбутися цієї діри. Він впевнений, що Ісус дасть протокол, який допоможе раз і назавжди вирішити його душевну проблему.

«Що мені робити?» – запитує юнак, а Христос відразу ж переводить розмову в площину буття: «ким потрібно бути».

Фасад праведності

Дотримання заповідей не дало юнакові життя. Він побудував ідеальний фасад праведності, але це не дало йому спокою. Думав, що купив оригінал, а виявилася підробка. Думав знайти живе, а виявилося мертве. Все є, і все – прах. Хочеться води, а що не налий – оцет. Равві, назви мені ціну Живої води, я заплачу. Скажи, по чому любов Бога?

Христос подивився на юнака і полюбив його. Насправді, не часто зустрінеш серед юдеїв багатого благочестивого чоловіка, який не був би задоволений собою і своїм життям. Перед Ним була ексклюзивна особистість.

Христос дивився на юнака не очима прокурора, а очима лікаря, який бачить у живому, красивому, молодому квітучому організмі ракову пухлину. І Він почав оперувати.

«Ти з юності зберігав Мої заповіді, це прекрасно, але цього мало. Ти хочеш справжньої любові. Але любов – це енергія Бога. Як би ти не старався, що б не робив, яким би не був благочестивим – з себе ти цю енергію добути не зможеш. Але ти можеш її взяти у Бога своїми руками. Для цього ти повинен зробити їх вільними. Вони у тебе зайняті. Ти тримаєшся за свій світ мертвою хваткою. Ти самодостатній. Ти багатий і задоволений собою. Ти занадто товстий. Скинь вагу своєї значущості».

Ціна квитка у вічність

«Відмовся від свого статусу, комфорту, контролю над майбутнім, звільнися від усіх прив'язаностей. Ти хочеш отримати життя вічне? Тоді помри – і будеш жити. Помри для свого егоїзму. Помри для того, що робить твою персону значущою в твоїх власних очах і очах оточуючих тебе людей.

Ти хочеш отримати любов Бога, але немає у всьому світі нікого ревнивішого, ніж Він. Йому мало ваших десяти відсотків ранкових і вечірніх молитов, вашого щотижневого ходіння в храм, ваших подвигів і трудів. Він хоче більшого.

Він хоче всю людину, а не тільки те, що людина дає Богу за залишковим принципом – крихт, які залишаються у неї після того, як вона досита нагодує своє его.

Як ти можеш зустрітися з Богом, якщо твій погляд спрямований в твоє відображення в дзеркалах людських очей? Піди, віддай все те, що робить тебе великим в очах інших людей і в твоїх власних, і йди за Мною».

Юнак засмутився. Він не думав, що ціна буде такою високою. Далі слідують одні з найсумніших слів з усього Євангелія. Юнак «засмутився… бо був дуже багатий».

Відчуйте цей трагічний момент. Людина стоїть обличчям до обличчя з втіленою Любов'ю, дивиться Їй в очі... і, повертаючись до Неї спиною, йде.

Гравітація его виявилася сильнішою за гравітацію Неба. У дзвінкій тиші чути тільки звук кроків.

А Христос не став його наздоганяти, не став знижувати ціну, не сказав навздогін: «Ну гаразд, роздай хоча б половину і повертайся». Ні. Його любов поважає нашу свободу, навіть якщо ця свобода вибирає пекло самотності. Христос дозволив юнакові піти в свою печаль.

Верблюд і голкове вушко

А далі слідує настанова, сказана апостолам, а в їхній особі і всім нам: «Зручніше верблюду пройти крізь голкове вушко...».

Душа, нав'ючена турботами, планами, страхами, самістю, гордістю, не може увійти в голкове вушко, що веде в серце Бога. Ми теж занадто товсті. Ми занадто заповнені собою. Так, ми любимо Бога. Але себе і свій комфорт ми любимо більше. Наше серце не вільне, там живе наше его. Тому в ньому немає місця для любові Божої.

Ми теж можемо разом з апостолами жахнутися: «А хто ж може тоді спастися?» Але якщо жах апостолів був пов'язаний з тим, що вони думали, як і багато їхніх сучасників, що матеріальне багатство юнака – знак особливого благословення Божого, дар за праведність, а значить, гарантія спасіння, то ми можемо жахнутися від того, що розуміємо інакше.

Ми ніколи не зможемо полюбити Бога до самозабуття. Для нас завжди на першому місці буде наше «я» і те, що знаходиться до нього найближче.

У нас немає тієї сили, яка могла б змусити нас зненавидіти власне життя тією священною ненавистю, яка дала б нам свободу від власного егоїзму.

І тут звучать слова, які особисто для мене, можливо, є найважливішими з усіх слів, сказаних Христом: «Неможливе людям – можливе Богові».

Вогонь любові

Христос зробив для мене те, чого я для Нього зробити не зміг. Він усього Себе віддав заради мене, заради кожного з вас. Друге Лице Тройці – Божественний Логос, Всемогутній, Всесильний Бог, «з Якого, і Яким, і для Якого все», – позбавив Себе всієї Своєї слави заради нас. Він став побитим, убогим, нагим. Він дозволив знущатися над Собою, дозволив Себе катувати. Він болісно помирав заради того, щоб подарувати нам Самого Себе – подарувати нам Свою славу, Свою благодать, Свою любов, Свою вічність.

Він дивиться на нас так само, як на того юнака. В Його очах німе запитання: «Я все це зробив заради тебе, усього Себе віддав. А на що ти готовий заради Мене, заради Моєї любові? Що ти готовий перетерпіти, щоб полегшити Мій хрест?»

Христос пройшов крізь голчане вушко смерті й аду, щоб розірвати його зсередини й пробити пролом у тій стіні, яка відділяла нас від Бога.

Любов – це енергія вогню.

Для тих, хто готовий віддати Богові все, цей вогонь стає теплом і світлом. Для тих, хто тримається за своє, цей вогонь стає болісним. Юнак відійшов у смутку, бо не наважився згоріти, щоб воскреснути. Він обрав тліючу скіпку свого комфорту й затишку замість палаючого сонця Божественної любові.

Справжня любов несумісна з володінням. У Тройці Божественні Особи не «володіють» одна одною – Вони безмежно віддають Себе одна одній. Христос покликав юнака увійти в цю Божественну музику Троїчної Любові. Він запропонував йому обміняти тлінне золото і власне его на Нетварне Світло. Але вхідний квиток здався юнакові надто дорогим.

Розтисни долоні

Христос завжди поруч із нами. Він дивиться на нас із такою ж безмежною, теплою, всепроникною любов’ю, з якою Він дивився на того багатого юнака. Христос бачить у нас те, заради чого Він нас створив. Христос бачить у нас святість і чистоту, на які здатна наша душа. Він бачить у нас ту красу, якої ми самі в собі не бачимо. Христос простягає до нас руку – але наші кулаки міцно стиснуті.

Подивіться уважно на свої руки і запитайте себе: за що я тримаюся? За що я вчепився мертвою хваткою? Я впевнений, що це будуть не гроші. Швидше за все, це буде страх або ненависть. Страх за майбутнє. Ненависть до тих, хто приніс у наше життя пекло, кров, стогін, сльози й бездонне горе. Це буде страх за свій маленький світ, за свій спокій, за своє життя, за життя і здоров’я близьких.

А можливо – туга втрати рідних людей або дому, свого маленького світу. Коли ми намацаємо своє «багатство», наші руки стиснуться так, що побіліють кісточки пальців. Це і є наш верблюд.

Христос продовжує дивитися нам в очі й говорить: «Дай це Мені. Дай Мені цей страх, цю ненависть, цей біль і цей смуток. Розтисни долоні…»

Якщо це не вдається – залишається тільки одне. Сказати: «Господи Ісусе Христе, помилуй мене. Я не можу. Ти Сам зверши в мені неможливе».

Читайте також