Тайна разлучения души и тела поразительна
Настоящее покаяние приоткрывает тайну вечности, делает смерть не такой страшной.
Тайна смерти (часть 7) Важный момент
Продолжая свои размышления о тайне смерти, хочу разобрать саму смерть, то есть тот самый момент, когда душа разлучается с телом. Он очень важный, а потому и говорить об этом можно и нужно. Как-то лаврский духовник, рассказывая о кончине одно блаженного, который жил при лавре преподобного Сергия, заметил, что умирал этот тихий человек весьма примечательно. В момент агонии он постоянно смотрел по сторонам и кому-то невидимому показывал фиги. Чудак, заметил старец, молиться надо было, а он фиги показывал. Но ведь всем понятно кому и почему.
Тайна разлучения души и тела поразительна. Я многих людей провожал в Тот мир и присутствовал на этом моменте. У всех смерть наступала по-разному, но главное в другом, кто ждет человека за дверью вечности. Конечно те, с кем подружился человек за свою долгу, но такую короткую жизнь. Святых сегодня мало, я имею ввиду людей праведных, духовных, не о них речь. А как будем уходить мы, грешные, слабые, унылые духом? Над этим вопросом стоит много думать и размышлять. С чем мы подходим к вечности?
Еще каких-то пару лет лет назад, вечность многим казалась далекой и едва реальной перспективой. Но вот болезнь и война сделали вечность реальностью куда более понятной. Так с чем же всё-таки встречать смерть? С фигами в рожи бесов? Для это надо быть блаженными. С молитвой? Для этого она должна стать смыслом жизни задолго до смерти. А нам, простым грешникам, нам как быть? Отвечу просто, с покаянием. Оно одно дает и надежду в смерти, и радость жизни. Вот только опасно думать, что не научившись покаянию за целую жизнь, можно научиться ему в последний миг этой жизни. Настоящее покаяние приоткрывает тайну вечности, делает смерть не такой страшной.
Как пишет святитель Игнатий в своем слове о смерти: «Хотя смерть праведников и вполне покаявшихся грешников совершенно или, по крайней мере, во многом отличается от смерти грешников отверженных и грешников недостаточно покаявшихся; но страх и томление свойственны каждому человеку при его кончине. Это и должно быть так: смерть есть казнь. Хотя казнь и смягчается для праведников, но казнь пребывает казнью.»
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади