2025 рік: 12 головних подій

Підсумки 2025 року для православних. Фото: СПЖ

Традиційно наприкінці року пропонуємо увазі читачів добірку його головних подій з короткими коментарями. Яким був для православних вірян рік, що минає, 2025.

Смерть предстоятеля Албанської Церкви архієпископа Анастасія та обрання архієпископа Іоанна

25 січня у віці 95 років упокоївся Предстоятель Албанської Православної Церкви Блаженніший Архієпископ Тиранський і всієї Албанії Анастасій.

Для нас він дорогий тим, що незважаючи на приналежність до грецької нації, підтримував правду і відмовлявся визнати дії Патріарха Варфоломія в Україні. Відомою є його переписка з главою Константинопольської Церкви, в якій владика вказує на неможливість появи благодаті священства заднім числом у осіб, які отримали свої «хіротонії» в стані відлучення від Церкви.

15 березня новим предстоятелем Албанської Церкви був обраний митрополит Корчинський Іоанн. Передбачається, що він продовжить політику Архієпископа Анастасія, оскільки був не лише його учнем, але й незмінним помічником протягом багатьох років. Після свого обрання Архієпископ Іоанн заявив, що позиція Албанської Церкви з питання визнання ПЦУ чітко виражена в рішеннях Синоду і змінюватися не буде.

Мобілізація священників і єпископів УПЦ

24 лютого Державна служба України з етнополітики та свободи совісті затвердила критерії для бронювання священників. До переліку релігійних організацій, які отримали бронь від військової служби, увійшли представники найрізноманітніших релігій і сект, крім найбільшої Церкви, тобто УПЦ.

Представники влади відкрито заявляли, що священники УПЦ можуть уникнути мобілізації лише за умови переходу в ПЦУ. Це не що інше, як спроба змусити духовенство зрадити свою Церкву і перейти в ПЦУ. Але незважаючи на великі очікування, ця дія української влади не призвела до збільшення переходів духовенства в ПЦУ.

Сьогодні кількість мобілізованих священників вже обчислюється десятками (а може, і сотнями), хоча, згідно з церковними канонами, священнику забороняється брати до рук зброю. Забирають навіть із серйозними захворюваннями і багатодітних священників. Дійшло до того, що влада мобілізує навіть єпископів.

2 вересня співробітники ТЦК викрали вікарія Новокаховської єпархії єпископа Нововоронцовського Серафима. Разом з ним ТЦК викрав ієромонаха Гавриїла (Кінащука). Подальша їхня доля невідома. 

Кощунства над мощами в Києво-Печерській лаврі

5 березня Мінкульт створив комісію з перевірки «наявності останків святих у гробницях Ближніх і Дальніх печер», а також визначення «історичної та наукової цінності останків святих». А 28 березня члени комісії в супроводі поліції зламали замки на дверях, що ведуть у Ближні та Дальні печери, і замінили їх на свої.

До цієї комісії входили ветеринари, археологи, ембріологи, патологоанатоми та інші спеціалісти. Результати її роботи засекретили. Зате за кілька місяців в інтернеті з'явилися фотографії, як деякі світські люди копаються в раках преподобних, а самі раки в безладі звалені в одному з приміщень. Нагадаємо, вірян у печери (і взагалі в Нижню лавру) не пускають з 10 серпня 2023 року.

Смерть папи Франциска та обрання Лева XIV

21 квітня у Ватикані, на 89 році життя помер папа римський Франциск.

А 8 травня конклав кардиналів Ватикану обрав нового папу римського. Ним став кардинал Роберт Френсіс Прево, який вибрав собі ім'я Лев XIV.

Як відомо, папа Франциск проводив ліберальну політику: симпатизував ЛГБТ, був прихильником екуменізму і так далі. Всіх цікавило: чи зміниться ця політика за нового понтифіка? Минуло вже півроку, і поки можна сказати, що Лев XIV продовжує політику попереднього папи.

Зміщення Кіпрського митрополита Тихіка

22 травня Священний Синод Кіпрської Православної Церкви на позачерговому засіданні більшістю голосів ухвалив рішення про зміщення митрополита Пафоського Тихіка з архієрейської кафедри. Приводом для цього стали звинувачення в «канонічних порушеннях» і поганому управлінні єпархією.

Однак, як згодом довели захисники архієрея, жодних канонічних порушень митрополит не вчиняв, а його єпархія за кілька років його управління, навпаки, докорінно зміниласяна краще за всіма показниками.

Вони стверджують, що владику усунули за вірність Православ’ю – відмову брати участь в екуменічних заходах, неприйняття ПЦУ тощо. Крім того, саме усунення з кафедри відбулося з численними порушеннями процедури та Статуту Кіпрської Церкви. Церковний народ був на боці митрополита Тихика.

Владика подав апеляцію на рішення Кіпрського Синоду Константинопольському Патріарху Варфоломію, але Синод, що відбувся на Фанарі 17 жовтня, підтвердив усунення митрополита Тихика.

Невдала спроба захоплення кафедрального собору в Чернівцях

17 червня сталася спроба захоплення Свято-Духівського кафедрального собору УПЦ в Чернівцях, що вражає своїм цинізмом і жорстокістю. Спочатку бойовики ПЦУ влаштували в храмі «театр», коли одного з них завезли до собору в інвалідному візку. Потім, опинившись усередині, «інвалід» схопився на ноги. У цей час близько 50 осіб увірвалися на територію собору й почали бити всіх, хто траплявся їм під руку.

Двох священників, які намагалися захистити святиню, побили так, що в одного – отця Романа – були зламані ребра й пошкоджені внутрішні органи, а інший – протоієрей Віталій Гончарюк – отримав тяжкі травми голови: зламаний ніс і глибокі розсічення.

Їх забрала швидка допомога. Загарбники зламали ломом двері свічкової крамниці й викрали 60 тисяч гривень. Усе це відбувалося за повної бездіяльності поліції. Більше того – поліцейські били кийками й травили газом вірян, які зібралися для захисту собору. А один із бойовиків навіть жбурнув на землю митрополита Чернівецького і Буковинського Мелетія.

Попри це, вірян зібралося так багато, що вони змогли витіснити бойовиків із території собору. А згодом з’ясувалося, що загарбники осквернили вівтар – курили й справляли там велику та малу нужду. Найцікавіше ж те, що агресорів привезли автобусами клірики ПЦУ – дядько Епіфанія Іоан Чокалюк і Василь Капрія́н.

Позбавлення громадянства Блаженнішого митрополита Онуфрія

2 липня пресслужба СБУ повідомила, що В. Зеленський підписав указ про позбавлення громадянства Блаженнішого Митрополита Онуфрія. Підставою стали звинувачення, нібито митрополит Онуфрій має громадянство Росії, а також нібито підтримує політику Патріарха Кирила та керівництва РПЦ.

Цей крок є черговим етапом у справі знищення УПЦ, яку намагається реалізувати нинішня українська влада. Тепер, попри неправдивість звинувачень, влада має формальну підставу для вислання Блаженнішого Онуфрія за межі України.

Переслідування митрополита Святогірського Арсенія

Цього року продовжилося переслідування митрополита Святогірського Арсенія, якого відправили за ґрати ще у квітні 2024 року.

Владику звинувачують у тому, що він нібито оприлюднив позиції ЗСУ в одній зі своїх проповідей. Звинувачення абсурдні, оскільки відео цієї проповіді опубліковане, і в ньому владика лише нарікає на те, що паломників не пустили до Святогірської лаври на одному з блокпостів.

28 жовтня 2025 року влада випустила митрополита Арсенія під заставу, але лише на кілька хвилин – СБУ одразу знову його заарештувала. Відтоді тривають ганебні суди, на яких владиці продовжують строк утримання. Попри вкрай тяжкий стан здоров’я й показання до негайної операції на серці, його тримають у СІЗО.

Усі спроби адвокатів змінити запобіжний захід були відхилені судом. Своє ув’язнення владика Арсеній приймає з християнським смиренням, благословляє своїх тюремників і закликає всіх до молитви, любові та прощення.

Судовий процес щодо заборони Київської Митрополії УПЦ

29 серпня 2025 р. Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) подала позов до Вищого адміністративного суду про припинення діяльності Київської Митрополії УПЦ.

Цей позов став можливим після того, як ДЕСС відповідно до Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» від 20.08.2024 р. (у народі – закон про заборону УПЦ) провела так зване дослідження Статуту УПЦ й «виявила» канонічний зв’язок Київської митрополії з РПЦ. Після цього ДЕСС видала приписи «усунути» порушення закону, а згодом подала позов до суду.

За логікою процедури заборони УПЦ, після рішення суду про заборону Київської митрополії ДЕСС перевірятиме єпархії на предмет їхнього канонічного зв’язку з уже забороненою Київською митрополією. У разі встановлення такого зв’язку єпархії УПЦ заборонятимуться через суд. Далі те саме має відбуватися з парафіями й монастирями.

На сьогодні відбулося лише одне судове засідання у цій справі – з процедурних питань. Ще два засідання не відбулися: одне – через хворобу судді, друге – через відсутність документів у справі.

Візит Сергія (Епіфанія) Думенка на Афон

10 жовтня глава ПЦУ прибув на Святу Гору Афон із чотириденним візитом. Після поїздки Думенко заявив, що прибув на Гору «як смиренний монах». Однак, судячи з фото, на яких Думенко вбраний в архієрейську мантію, а також з інформації афонітів про те, що під час візиту глави ПЦУ доступ до Кар’єса – адміністративної столиці Афону – було перекрито, про жодне монаше смирення не йшлося.

Він відвідав кілька афонських монастирів, відомих у тій чи іншій мірі лояльністю до політики Константинополя. Головний орган управління Святої Гори – Священний Кінот – відмовився приймати Думенка офіційно. Більшість обителей Афону також не побажали бачити його у своїх стінах. У деяких монастирях, зокрема у Ватопеді, братія заявила, що покине обитель, якщо в ній приймуть Сергія Думенка.

А монахи-келліоти написали відкритого листа, в якому висловили протест у зв’язку з візитом Думенка, назвали те, що сталося, «падінням» і закликали заборонити у служінні всіх кліриків, які співслужили з главою ПЦУ.

Ювілей Першого Вселенського Собору

Цього року відзначався 1700-літній ювілей Першого Вселенського Собору в Нікеї. У Туреччині відбулися заходи за участю Константинопольського Патріарха Варфоломія та папи Льва XIV.

У Стамбулі й Нікеї пройшли богослужіння, під час яких було допущено низку грубих канонічних порушень. У Константинопольській Церкві римського папу приймали не просто як співбрата у вірі, а як православного архієрея. Більше того – ставили його вище Патріарха Варфоломія в богослужбовому чині. Зокрема, в одній з єктеній звучало: «Ще молимось за святішого єпископа і папу Льва та архієпископа і Патріарха нашого Варфоломія».

На заходах Патріарх Варфоломій негласно позиціонувався як «глава Православ’я». Водночас у богослужіннях брав участь лише предстоятель Александрійської Церкви – патріарх Феодор. Антіохійський, Єрусалимський та всі інші предстоятелі приїхати на урочистості відмовилися.

Попри це, Патріарх Варфоломій і папа Лев XIV підтвердили свою відданість справі повного об’єднання Православ’я і католицизму.

Виступ православних Церков США на захист УПЦ

16 грудня на Капітолійському пагорбі у Вашингтоні відбувся День дії православних християн та їхніх союзників. Близько 200 єпископів, священників і мирян – представників Руської Православної Церкви Закордоном, Сербської Православної Церкви, Антіохійської Православної Церкви, Православної Церкви в Америці, а також інших православних юрисдикцій і християнських спільнот США – виступили на захист УПЦ та закликали американських політиків звернути увагу на гоніння в Україні.

Учасники акції провели близько 80 зустрічей із конгресменами та представниками американської адміністрації. Цьому передували зустрічі з конгресвумен Анною Пауліною Луною та іншими політиками. Зусилля православних на підтримку УПЦ зустріли запеклий опір з боку архонтів Константинопольського Патріархату й лобістів української влади в США, які звинуватили представників Церков у «роботі на Кремль».

Таке масове публічне заступництво за УПЦ у США відбувається вперше, і є надія, що дії української влади не лише отримають належну оцінку з боку американських політиків, а й призведуть до конкретних кроків на захист Церкви.

Висновок

2025 рік став для УПЦ ще одним роком гонінь. Мобілізація священників, блюзнірства над мощами в Києво-Печерській лаврі, запущений процес заборони Київської митрополії, триваючі захоплення храмів і позбавлення Предстоятеля УПЦ українського громадянства – усе це свідчить про те, що нинішня українська влада не залишає спроб повністю знищити Православ’я в Україні.

Але головною подією 2025 року є все ж не це. Головне – Церква живе. Вона не розпадається, не припиняє свого служіння. Громади, в яких відбирають храми, знаходять інші приміщення для богослужінь, будуються нові храми, освячуються нові престоли, рукополагаються священники, зростає число чернецтва. Жоден єпископ, жоден монастир, жоден духовний навчальний заклад не покинули гнану Церкву. Священників і парафій, які перейшли до ПЦУ, – одиниці.

А отже, у нашої Церкви є майбутнє. Бог не залишить нас, якщо ми не залишимо Його.

Читайте також