Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
В Україні офіційно 7 січня замість Різдва Христового будуть відзначати день програміста.
Хай кожний чинить так, як він хоче.
Я ж 7 січня буду молитися Христу, тому, хто дарував мені життя, хто не один раз витягав з ями.
І програмістів тем поздоровлю. З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!
Бо без програмістів можна жити. Я не знав в дитинстві, що таке комп'ютер, а без Бога важко.
Слава Йому за все.
Що ж до фактичної ліквідації православного свята, я не здивований. Це те ж саме, що і з пам'ятниками і вулицями.
Але це ще й чітка відповідь усім вірянам за кого треба голосувати на виборах.
Хоча я і думаю, що люди знов будуть голосувати маючи сподівання отримати місце біля влади або корита, бо часи змінюються, а людська жадоба і підлість залишаєтьс незмінною, все ж таки маю надію, що страх за долю своїх дітей і втрати останнього змусить декого таки задуматися.
Читайте також
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.