Про святкові богослужіння на західних теренах України
Крестный ход в Почаевской лавре. Фото: УПЦ
Протягом останніх десяти днів мені довелося стати учасником святкових богослужінь на західних теренах України, які очолював наш Предстоятель - Блаженніший Митрополит Онуфрій. Спочатку був Почаїв, де 5 серпня вшановується чудотворна ікона Пресвятої Богородиці. Потім 9 серпня - свято великомученика Пантелеімона у однойменному храмі на березі річки Дністер, яким опікується Банченський монастир. А сьогодні соборна молитва звучала на Анниній горі у буковинському містечку Вашківці, де кожного року проходить велике святкування в день мучеників Маккавеїв, на честь яких освячено нижній храм собору жіночого монастиря.
Ріки вірян, які обвивали собою навколохрамові території, щирі і водночас напівзасмучені посмішки простих людей, які молять Бога про мир і припинення кровопролитної війни на нашій землі, і неймовірна любов до нашого Первосвятителя, яка спонукає тисячі рук щосили тягнутися до нього за благословенням. Побачене і відчуте дає прості відповіді на непрості питання нашого часу, в чому може переконатися кожен бажаючий, переглянувши фото і відео богослужінь.
Соціологічні опитування можуть «малювати» які завгодно цифри, але вони ніколи не виженуть людей з наших храмів, де їх тримає виключно справжня любов до Бога і один до одного. На рекламних щитах можуть хоч через кожних сто метрів кидатися в очі одні й ті ж самі пропагандистські лозунги, або навіть обличчя, проте вони ніколи не замінять віруючому народові вигляд справжнього архіпастиря, якого людина відчуває серцем до серця, а не сприймає з різнокольорового білборда. А будь-які брехливі і наклепницькі публікації проти Предстоятеля та всієї Української Православної Церкви забирають лише дорогоцінний час у їх авторів, бо віруюча людина читає не очима, а серцем і душею.
Дорогі брати і сестри! Давайте будемо продовжувати любити один одного, поважати один одного і прощати один одному! І тоді приклад нашого благочестивого життя у Бозі буде здатен розчулити найзакам’яніліше серце, яке ми з радістю завжди готові прийняти у свої щирі християнські обійми.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади