Два Різдва: як українська влада розділяє народ за календарем

Влада України знищує святкування Різдва 7 січня. Фото: СПЖ

22 грудня 2025 року Володимир Зеленський у вечірньому зверненні назвав святкування Різдва в цей день «справжнім Різдвом». На думку української влади, святкування Різдва саме 25 грудня має синхронізувати український календар з європейським і стати частиною процесу відходу від радянської спадщини.

А з Різдвом за юліанським календарем Зеленський українців не привітав. Більше того, він здійснив абсолютно цинічний вчинок, оголосивши 7 січня «Днем програміста». Немає сумніву, що з боку колишнього коміка це був злий жарт і знущання над величезною частиною країни. Підхопили «жарт» Зеленського і в СБУ. 24 грудня 2025 року там опублікували ролик під назвою «Всі ж знають, коли Різдво?». На кадрах співробітники з автоматами вибивають двері в одну з квартир. Поверх відео автори розмістили титр «Хто приходить "колядувати" до тих, хто святкує Різдво 7 січня».

Як кажуть, у кожному жарті є лише частка жарту, решта – правда. Влада явно дає українцям зрозуміти, що святкувати «неправильне» Різдво – не найкраща ідея. І настрої влади тонко вловили її «підспівувачі» з ПЦУ та засобів масової інформації. Вони усвідомили, що ті, хто за своїми релігійними переконаннями продовжують святкувати Різдво 7 січня, опинилися в положенні громадян другого сорту. Що їх можна безкарно цькувати і знущатися.

«Московське» Різдво та інші фантазії

Найяскравіший приклад того, як календарна реформа перетворилася на полювання на відьом, – це діяльність «священника» ПЦУ Романа Грищука. Його публікації в соціальних мережах – це зразок того, як релігійний фанатизм поєднується з політичною демагогією, породжуючи токсичну суміш ненависті та релігійної нетерпимості.

В одному з своїх постів Грищук обрушується з критикою на румун Буковини, жителів сіл Тереблече і Багринівка: «Школи у селах Тереблече і Багринівка теж зробили собі канікули на московське Різдво! У них 25 грудня – робочі дні! Вони на канікули дітей відпустять лише після Різдва Христового! А на саме Різдво ще й зробили виступ у школі, щоб дітей до церкви не пустити!».

Зверніть увагу на формулювання – «московське Різдво». Логіка проста до примітивності: якщо ти святкуєш у той же день, що і в Росії, значить, ти – «московит», агент Кремля, зрадник.

Але потім Грищук заходить ще далі. За його словами, румуни Буковини зраджують не тільки Україну, але й Румунію, якщо святкують Різдво за старим стилем: «Вам перед Румунією не буде соромно? Те, що ви робите, не вигідно ні українцям, ні румунам. Вигідно лише московитам! То з ким ви? Я не дивуюся московським попам у ваших селах. Вони, хоч і є етнічними румунами, але давно московитам продалися».

В іншому пості Грищук обрушується на школи Чернівців з обвинуваченнями, які за своєю абсурдністю перевершують все, що можна уявити: «Учителі одинадцяти шкіл у Чернівцях вирішили украсти Різдво в українських дітей! На 12 році війни з московитами 5 державних шкіл і 6 приватних вирішили відмовитися від святкування Різдва з усією Україною, з усім православним світом, а святкувати з московитами!».

«Вкрасти Різдво у українських дітей» – це новий рівень маніпуляції. Грищук не просто засуджує вибір людей. Він звинувачує вчителів у злочині проти дитинства, у викраденні свята. При цьому він забуває (або навмисно ігнорує) елементарний факт: ніхто нічого не краде. Школи просто дають дітям можливість відсвяткувати Різдво відповідно до традицій їхніх сімей.

Але Грищук на цьому не зупиняється. Він переходить до звинувачень вчителів у підготовці дітей до «московської окупації». За що? За те, що вони дозволяють дітям святкувати Різдво так, як вони святкували протягом століть. Грищук фактично вимагає, щоб вчителі порушували релігійні права громадян, ігнорували вибір батьків і насаджували «правильне» Різдво адміністративними методами.

Більше того, за логікою Грищука, якщо Україна програє війну, винні будуть священники і вчителі, які дозволили дітям святкувати Різдво 7 січня. Не неефективне керівництво, не корупція, не прорахунки в обороні – а календарний вибір простих людей. Це вже не просто абсурд. Це клініка. Грищук завершує свій пост переліком 11 закладів, «які не пустять українських дітей святкувати Різдво з Україною і всім православним світом, а підуть святкувати з московитами: п'ять державних і шість приватних закладів». Для чого це робиться – зрозуміло. До керівництва цих шкіл повинні прийти «активісти», а краще – СБУ.

Зверніть увагу: навіть приватні школи не мають права, на думку Грищука, на власний вибір. Всі повинні марширувати в ногу. Всі мають підкоритися. А хто не підкоряється – той, звичайно ж, ворог народу.

Хто насправді святкує Різдво 7 січня?

Давайте згадаємо незручну для Грищука і його однодумців правду. Різдво за юліанським календарем (7 січня за григоріанським) відзначають: Єрусалимський Патріархат (найдавніша християнська Церква, хранителька святих місць); Руська Церква; Сербська Церква; Грузинська Церква; Польська Церква; Македонська Церква; Свята гора Афон – духовний центр православ'я, де живуть ченці з різних країн; старостильні громади в Греції; Коптська церква – найдавніша церква Єгипту (хоча копти використовують александрійський календар, їхнє Різдво теж припадає на 7 січня).

В Україні святкує за юліанським календарем філаретівська УПЦ КП. Там теж «ФСБшники»? Більше того, навіть всередині ПЦУ – тієї самої церкви, яку влада позиціонує як «правильну» і «українську» – є парафії, які святкують Різдво 7 січня. Офіційно підтверджено, що три парафії ПЦУ в Івано-Франківській області прийняли рішення святкувати Різдво за старим стилем.

Це теж зрадники, які «готують дітей до московської окупації»? Або, може, це просто люди, які хочуть зберегти традицію своїх предків?

Космач: коли незручна правда руйнує красиву теорію

Особливо показовою є ситуація в селі Космач Івано-Франківської області. Це місце – не просто село десь на периферії. Це село з особливою історією, з особливим значенням для українського національного руху. Справа в тому, що село Космач дало Україні безліч борців за незалежність, учасників національно-визвольного руху. Тут шанують пам'ять про тих, хто боровся проти всіх окупантів – і польських, і радянських, і німецьких.

Досить сказати, що в храмі Петра і Павла села Космач колись служив священник Василій Романюк (1925–1995) – постать, в певному сенсі, легендарна не тільки для українського національного руху, але і для самої ПЦУ. Романюк пройшов через радянські табори, був учасником дисидентського руху, а в 1993–1995 роках обіймав посаду «патріарха» УПЦ Київського Патріархату – попередниці сучасної ПЦУ.

У цьому ж храмі прийняв хрещення В'ячеслав Чорновол (1937–1999) – засновник «Народного руху» України, першого масового націоналістичного руху в УРСР. Чорновол – дисидент, політв'язень, журналіст, політик, людина, яка своїм життям довела відданість ідеї української незалежності.

І що ж сталося в цьому храмі взимку 2025–2026 року? 25 грудня парафіяни храму ПЦУ, які залишаються вірними старому стилю, не пустили до храму інших парафіян, які хотіли служити різдвяну літургію за новим стилем. А 7 січня 2026 року віряни прийшли до храму в очікуванні традиційної різдвяної служби.

Однак 7 січня «настоятель громади» ПЦУ Василь Кифор у храмі був відсутній, і богослужіння не відбулося. Голова місцевої сільської ради Дмитро Мохначук пояснив, що священник не зміг бути присутнім через стан здоров'я. За словами Мохначука, «дяк читав акафіст, хор колядував. Протистоянь між парафіянами не було. Священника не було, різдвяного богослужіння не було».

Ось вона, незручна правда, яку так не люблять Грищук і йому подібні: люди Космача, яких неможливо звинуватити в симпатіях до Москви, які виросли в традиціях українського націоналізму, які шанують пам'ять Романюка і Чорновола – вони продовжують святкувати Різдво 7 січня. І це їхній особистий вибір, заснований на вірі і традиції, а не на політичних симпатіях.

Коли демократія обертається цькуванням

Далі – більше. 7 січня 2025 року ведуча комунального телеканалу «Київ» Анастасія Красницька в прямому ефірі влаштувала справжню істерику. Вона, кривляючись, зачитала прохання глядачки, яка лише попросила привітати православних з Різдвом, а потім заявила: «Отже: всі, хто сьогодні буде вітати з Різдвом і писати подібні повідомлення, будуть заблоковані в наших месенджерах. Я вас про це попереджала».

Красницька в агресивній і образливій манері зажадала від глядачів «не плутати, в якій країні ми живемо, в який час ми живемо», назвавши привітання з Різдвом «дурницею». Вона також сказала, що такі привітання неприпустимі «на комунальному телеканалі, який мовить на всю Україну, і який дивляться і в Європі, і за океаном». І фінальний акорд цього перформансу: «Якщо, крім подібних привітань, вам більше нічого написати – не пишіть нічого, ніж писати ось таку маячню».

Давайте вдумаємося в ці слова. Ведуча державного (точніше, комунального, тобто фінансованого з міського бюджету) телеканалу публічно погрожує громадянам блокуванням за релігійні привітання. Вона фактично заявляє, що є «правильна» державна церква (ПЦУ) і «правильне» Різдво (25 грудня). Все інше – «маячня», яку потрібно викорінювати. І це в країні, де, згідно з Конституцією, Церква відокремлена від держави.

Красницька не просто висловлює особисту думку. Вона говорить від імені державного каналу, який «мовчить на всю Україну», і фактично встановлює правила: є «правильні» громадяни, які святкують Різдво 25 грудня, і є «неправильні», які посміли відзначити 7 січня. Першим – ефірний час, другим – блокування.

Це не демократія. Це – зневага релігійних прав людини, зневага свободи совісті та свободи віросповідання. Це пряме порушення статті 35 Конституції України, яка гарантує кожному право на свободу віросповідання.

Як треба: уроки з Польщі та США

А тепер давайте подивимося, як поводяться в цьому питанні в дійсно демократичних країнах.

Країнах, які не просто декларують демократичні цінності, а реально їх втілюють. 6 січня 2026 року президент Польщі Кароль Навроцький разом із дружиною Мартою звернувся до православних віруючих своєї країни з вітальним посланням з нагоди Різдва Христового. Він написав:

«У цей особливий час ми висловлюємо наші сердечні думки і найкращі побажання всім послідовникам Православної Церкви і Східних Церков у Польщі. Нехай ваші серця наповняться радістю, миром і любов'ю під час різдвяної трапези, яка починається з прекрасного звичаю обміну просфорами».

Кароль і Марта Навроцькі підкреслили духовне значення свята Різдва Христового для всього християнського світу: «Нехай диво народження Спасителя, яке назавжди змінило долю світу, осяє ваше життя і принесе благо у ваші домівки, сім'ї, парафії та релігійні громади».

Зверніть увагу на кілька ключових моментів:

По-перше, Кароля Навроцького неможливо звинуватити в «промосковських поглядах». Це консервативний польський політик, представник партії «Право і справедливість», людина з чітко вираженою антиросійською позицією. Його обрання на пост президента відбулося за активної підтримки сил, які послідовно виступають за жорстку політику щодо Росії.

По-друге, Польща – один з головних союзників України у війні з Росією. Вона прийняла мільйони українських біженців. Польща надає Україні військову допомогу. Польща послідовно виступає за жорстку позицію щодо Росії в рамках ЄС і НАТО. Польща – це країна, яка реально допомагає Україні, а не просто говорить красиві слова.

По-третє, Польща – католицька країна, де православні становлять близько 1% населення. Проте президент Польщі вважає своїм обов'язком привітати цю релігійну меншину зі святом, причому зробити це тепло, щиро, з повагою до їхніх традицій.

І Навроцький чомусь не називає православних «москалями» або «агентами Кремля». Він не вимагає від них «правильно» святкувати Різдво, не оголошує його якимось «Днем бухгалтера», не влаштовує «календарну поліцію», а просто поважає право своїх громадян на віру і традицію.

Більш того, це не разова акція. Привітання православних вірян з Різдвом з боку глави держави носять у Польщі вже традиційний характер. У період свого президентського терміну експрезидент Польщі Анджей Дуда теж щорічно надсилав різдвяні привітання православним вірянам країни. Ось він, справжній європейський підхід і справжня демократія – не на словах, а на ділі.

Так само вчинили і капелани армії США. 7 січня 2026 року вони опублікували привітання православних християн з Різдвом Христовим. У зверненні до вірян, які відзначають Різдво за юліанським календарем, американські військові капелани зазначили: «Сьогодні ми святкуємо православне Різдво, священний день, присвячений народженню Христа і світлу, яке Він приносить у світ».

Давайте усвідомимо значення цього послання. США – країна, яка є головним військовим і фінансовим союзником України. Американська військова допомога вимірюється сотнями мільярдів доларів. Американська зброя захищає українські міста від російських ракет, а американські інструктори навчають українських солдатів. І при цьому військові капелани – офіційні представники армії США – не вважають за потрібне нав'язувати комусь «правильну» і «не московську» дату Різдва. Просто вони розуміють, що в американській армії служать люди різних конфесій, і кожен має право на свою віру.

Голоси здорового глузду

На щастя, в Україні є люди, які розуміють абсурдність ситуації і закликають до здорового глузду. 7 січня 2025 року легендарний боксер Василь Ломаченко привітав усіх з Різдвом Христовим: «Христос народився! Славімо Його! З Різдвом Христовим! Нехай у це СВІТЛЕ свято ми хоч трохи станемо добрішими і людянішими один до одного!» Він закликав «вчитися розуміти, прощати, цінувати, любити, поважати один одного. І тоді цей світ навколо нас стане хоч трохи СВІТЛІШИМ!», – написав Ломаченко.

7 січня відеопривітання з Різдвом записав ще один легендарний спортсмен, Олександр Усик. Стоячи перед православним храмом, він сказав: «Христос народився! Славімо Його! Зі святом, дорогі друзі. Духовної сили всім, любові і щастя».

Після хвилі хейту в коментарях з боку прихильників «державного» Різдва Усик записав в машині друге відео, в якому закликав українців поважати один одного: «Ми всі різні, у нас різні характери, різні батьки. Ми народилися в різних містах, але ми всі живемо в Україні, і ми українці».

Слова Усика і Ломаченка – це слова людей, які розуміють просту істину: не можна будувати єдину націю на ненависті і презирстві до тих, хто думає інакше. Єдність будується на повазі, на визнанні права кожного на власний вибір, на розумінні того, що ми всі – українці, незважаючи на наші відмінності.

Небезпечні ігри з календарем

Зеленський 22 грудня заявив, що «як справжнє Різдво було сприйнято легко – на 25 грудня, – так само і інші дати повинні бути справедливими і коректними». Але чи дійсно воно було «сприйняте легко»? Події в Космачі, де громада розкололася і не змогла провести службу ні 25 грудня, ні 7 січня; скандал з ведучою телеканалу «Київ», яка публічно погрожувала блокуванням громадянам за релігійні привітання; істерики Грищука, який звинувачує в зраді цілі села і школи: необхідність Усику і Ломаченку публічно закликати до толерантності і взаємної поваги. І головне – мільйони людей, які 7 січня наповнили храми УПЦ – все це говорить про протилежне.

«Перехід» не виглядає «легким», тому що він відбувається насильницьким і конфліктним для мільйонів людей чином. І чим більше влада та її пропагандисти тиснуть на тих, хто зберігає вірність традиціям багатьох поколінь православних християн України, тим глибшим стає розкол. І це не порожні слова.

У 2018 році, після того як в Україні вперше ввели святкування на державному рівні Різдва 25 грудня, в СПЖ представили відео з такою назвою «Різдво з Європою: чи зникне в Україні святкування 7 січня?». Нинішня влада дає відповідь на питання, поставлене в програмі: держава робить все, щоб святкування зникло.

22 грудня Зеленський повідомив, що росіяни планують обстріли «на наше Різдво». З цих слів виходить, що у тих, хто святкує 7 січня, Різдво вже не «наше». А якщо зробити ще один логічний крок, то виходить зовсім сумно: ті, хто не перейшов на новий стиль – «не наші». Тобто – вороги.

Ви помітили, що в нинішньому році зникли колядники? Діти не ходять по домівках і квартирах. Ніхто не замислювався, чому? Відповідь проста – їх не пускають батьки. Вони побоюються агресії людей, бояться, що їхніх дітей вважатимуть «московськими». Чи не є це показником того, що календарна реформа призвела до ще більшого розколу суспільства?

Зовсім недавно в київському ТЦК заявили, що ухилянти – «жалюгідні тварюки», «зрадники, вороги і вбивці». Тобто тих, хто не поспішає на фронт, оголосили ізгоями суспільства.

І тут складно не побачити паралелі з тими, хто святкує «неправильне Різдво». Так, їх поки що не називають «тварюками» і «вбивцями», але складно не помітити, що їх точно так само позиціонують людьми другого або навіть третього сорту.

Їх можна безкарно ображати, ігнорувати їхні конституційні релігійні права і взагалі вважати не зовсім українцями.

Історія показує, що спроби насильницьких об'єднань через нав'язування «правильних» поглядів і традицій ніколи не приводили до зміцнення держави – навпаки, вони її руйнували. Справжня єдність будується не на примусі і страху, а на взаємній повазі і визнанні права кожної людини на свободу совісті. Поки українська влада не зрозуміє цю просту істину, календарна реформа залишатиметься не кроком до європейської інтеграції, а ще однією болючою раною на тілі українського суспільства, яке і так стікає кров'ю на фронті.

Читайте також