Чому УПЦ – не російська, а її вигнання з храмів – беззаконня
Влада вигнала Успенську громаду з собору у Володимирі, щоб віддати його ПЦУ. Фото: Буг
Українська влада на чолі із Зеленським постійно запевняє західних партнерів, що в Україні немає жодних порушень свободи віросповідання, а той, хто говорить протилежне – агент Кремля. Мовляв, жодних захоплень храмів немає, всі 2000 і більше переходів з УПЦ до ПЦУ – суто добровільні.
Але навіть якщо на хвилину повірити, що це дійсно так, залишаються ще дії самої держави, навіть без урахування «подвигів» ПЦУ.
14 січня нардеп Гузь заявив, що відібраний у УПЦ кафедральний Успенський собор у Володимирі влада «передала на баланс» ПЦУ. До цього влада вигнала громади УПЦ із двох стародавніх соборів у Чернігові. До того – громаду Миколаївського собору та регентське училище в Кременці. Ще раніше вірних УПЦ вигнали з Трапезного та Успенського храмів Києво-Печерської лаври, передавши їх для потреб ПЦУ. І це лише найяскравіші приклади, в реальності їх величезна кількість.
По факту, держава виганяє з храмів одних громадян з українськими паспортами, щоб запустити туди інших. Але чому так відбувається? Чим другі настільки кращі за перших, що заради них попираються норми Конституції? Українська влада виправдовує це тим, що УПЦ – нібито частина РПЦ. Наприклад, про це заявила посол у США Стефанішина у відповідь на критику від конгресвумен Анни Пауліни Луни.
Але звідки таке твердження? Адже для настільки масового та очевидного порушення прав вірних потрібні дуже вагомі підстави. І ось тут – прокол. Жодних підстав називати УПЦ «російською» на сьогоднішній день – не існує від слова «зовсім». Є лише приватна думка п'ятьох чиновників ДЕСС (серед яких немає ні богословів, ні релігієзнавців), які у своєму «дослідженні» документів РПЦ вирішили, ніби Київська Митрополія (не вся УПЦ!) афілійована з Москвою. Але навіть ці свої аргументи вони ще повинні довести в суді.
Що в підсумку?
На січень 2026 року жодних правових підстав називати УПЦ «російською» у влади – немає. Тому всі вигнання вірних УПЦ з їхніх храмів на користь ПЦУ: у Володимирі, Чернігові, Києві чи будь-яких інших містах і селах – це явне та очевидне порушення їхніх конституційних прав на свободу віросповідання.
А якщо хтось буде говорити протилежне – нехай наведе на свою користь хоча б один аргумент.
Читайте також
Увімкнули світло? Істерика навколо сайту «Богоборці України»
Гонителі не боялися, коли захоплювали храми, забороняли Церкву і розпалювали ненависть. Але схвилювалися, коли з'явився сайт «Богоборці України». Чому?
«Духовний блуд»: чи можна зайняти кафедру, яка не овдовіла?
Митрополита Пафоса усунули без ясного обвинувачення та суду, а кафедру вже віддали іншому. Чому віруючі та богослови говорять про канонічну рану і «духовний блуд».
«Духовна сила» на крові: правда про український Пантеон
Українська влада будує «місце духовної сили нації». Але чи може духовність ґрунтуватися на культі людей, пов'язаних з нацизмом, погромами та війною один проти одного?
УПЦ КП після Філарета: церква, бренд чи притулок для маргіналів?
Київський патріархат подає ознаки активної життєдіяльності: приймає зарубіжні громади та роздає «хіротонії». Що це: відродження чи легітимація осіб з проблемним минулим?
Річниця Феофанії: четверо архієреїв – про Собор, тиск та єдність УПЦ
Під річницю Собору в Феофанії знову поповзли чутки про майбутні зміни в УПЦ. Що про це говорять самі архієреї – учасники тих подій.
Вишиванка замість Неба: про що говорить риторика Думенка у свято Вознесіння
Глава ПЦУ поставив в один ряд Вознесіння Господнє і День вишиванки, назвав сорочку «сакральною» і попросив Христа допомогти у війні. Розбираємо, що не так з цією риторикою.