Кому молитись, коли накриває ностальгія?

Катерина Вовчок

Відповідає протоієрей Андрій Гаврилюк:

– Всією душею вам співпереживаю. Однак постарайтеся всіляко уникати цього стану. Справа в тому, що ностальгія часто межує зі зневірою, розпачем, а це – передбанник пекла. Ці почуття всіляко у нас хоче викликати лукавий, викликати та підтримувати.

Проти зневіри необхідно боротися працею та молитовним правилом. Постарайтеся уникати ледарства, а у вільні хвилини читайте з увагою і молитвою Євангеліє та Псалтир, Благодать цих книг прожене лукавого. Апостол Павло радив забувати минуле і прагнути «до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі» (Флп. 3:13–14), скористайтеся його порадою.

За все дякуйте Господу, це вірний спосіб зберегти душевну рівновагу.

Проте сумувати за батьківщиною – сам по собі цілком природний стан і зовсім уникнути його складно. У моменти особливого смутку моліться праотцю Аврааму, він отець усіх віруючих і теж був переселенцем.

Нехай вас втішить думка, що Сам Господь наш «не мав, де голови прихилити» і ходив з міста до міста та не міг жити в рідних краях, бо не приймали його.

Читайте також