Перший космонавт духа: як Антоній Великий перетворив пустелю на мегаполіс

У 285 році один молодий єгиптянин зробив те, що його друзі вважали самогубством. Він просто пішов. Спочатку на околицю селища, потім – у гробниці, і нарешті – через Ніл, углиб пустелі, у руїни старої фортеці на горі Піспір. Преподобний Антоній завалив вхід камінням, залишивши лише вузьку щілину для хліба, який йому приносили раз на півроку.

Двадцять років затвору. Ніякого інтернету, ніяких новин, жодного живого слова. Сучасна людина впадає в паніку, якщо у неї забирають смартфон на годину. У неї починається «сенсорний голод», ломка. За тисячоліття до появи пресловутих «гаджетів» пустельник був вільним навіть у кам'яному мішку.

Що відбувається, коли тебе залишають одного

Ми дивимося у свій телефон. Він вібрує від сповіщень кожні три хвилини. Ми раби цієї пластикової коробки. А той єгиптянин у IV столітті сидів у темряві і мовчав. Двадцять років.

Пустеля у Священному Писанні – це не місце для медитацій і споглядання заходів сонця. Це лігво ворога, арена битви. Коли Спаситель був возведений Духом у пустелю, Він йшов туди не відпочивати, а битися (Мт. 4:1). Єгипетський подвижник прийняв цей виклик буквально.

Його затвор у форті Піспір був схожий на затяжний психоделічний трилер. Святитель Афанасій Великий, біограф преподобного Антонія, описує це як фізичну атаку. Стіни фортеці руйнувалися, і в проломи лізли леви, вовки, змії і скорпіони. Звуки роздирали вуха. Демони приймали образ жінок і воїнів.

Це не були «картинки в голові». Це була гранична сенсорна депривація. Коли зовнішній світ зникає, внутрішній світ вивалюється назовні з усіма своїми монстрами.

Антоній стояв посеред цього жаху один. Без психотерапевтів і таблеток. Його єдиним кабелем, по якому надходив «кисень», була молитва, зміцнена смиренням.

Одного разу авва Антоній побачив усі пастки ворога, розставлені по всій землі, і зі стогоном запитав: «Хто ж може їх уникнути?» І почув голос: «Смиренний». Не сильний, не розумний, не начитаний. Смиренний. Той, кому нічого втрачати, бо він уже все віддав Богу.

Що знайшли, коли виламали двері

Через двадцять років друзі Антонія не витримали. Вони прийшли до форту і буквально виламали вхід. Вони очікували побачити що завгодно: виснажений скелет, божевільного старця з бігаючими очима або труп, що розклався.

На їхнє здивування, з руїн вийшла людина в ідеальній фізичній і душевній рівновазі.

Святитель Афанасій пише, що тіло Антонія не змінилося – він не розжирів від відсутності руху і не висох від постів. Його обличчя сяяло дивним спокоєм. У ньому не було ні страху, ні метушливої радості.

Це було схоже на вихід з капсули після десятиліть у безповітряному просторі. Подвижник повернувся з пустелі і виявив усередині себе ту точку опори, яку не може похитнути жодна криза.

Виявилося, що якщо прибрати з життя все зайве, в залишку буде не порожнеча, а Божественна повнота.

Фізика його подвигу вражає. Цей «екстремал» дожив до 105 років. Без стоматологів він зберіг усі зуби. Без окулярів він зберіг гострий зір до останнього подиху. Він був здоровішим за всіх, хто залишився в «цивілізованих» містах пити вино і обговорювати плітки. Його організм просто перебудувався на інше, духовне джерело живлення.

Як пустеля стала мегаполісом

Дивно. Антоній тікав від людей, щоб побути на самоті. Але сталося навпаки. Як тільки він став цілісним, за ним потягнулися тисячі.

Пустеля почала «квітнути» монастирями. Мертва земля, де раніше жили лише скорпіони, перетворилася на мегаполіс духу. Люди кидали свої будинки в Александрії і Римі, щоб просто постояти поруч з цим старцем, від якого віяли мир і тиша.

Святий колонізував пустелю, зробивши її придатною для життя.

Преподобний Антоній Великий довів: самотність страшна лише тоді, коли всередині тебе нічого немає. Якщо ти порожній – тиша тебе роздавить. Якщо ти наповнений Богом – тиша стає твоїм союзником.

Ми зараз задихаємося від інформаційного смогу. Нам здається, що якщо ми вимкнемо сповіщення, світ рухне або ми зникнемо. Авва Антоній сміється з цього страху зі свого четвертого століття. Він говорить нам: «Спробуй. Зайди у свій Піспір. Завали вхід камінням хоча б на годину. Там, у глибині, на тебе чекає Творець. І ти здивуєшся, наскільки ти насправді сильний».

Він не був «сумним ченцем». Він був першим космонавтом, який вийшов у відкритий космос духу без страховки і повернувся, щоб розповісти нам: там не холодно, там панує любов Божа.

Читайте також