Я часть огромного воинства которому больше чем две тысячи лет
Вчера вечером пелось «Кресту твоему, покланяемся Владыко…». Каждый раз у меня, когда я это слышу от хора священства, мурашки по коже. Как бы фальшиво до этого не пели отцы, они вдруг подтягиваются, выстраиваются и поют очень стройно. Звучание получается какое-то самобытное. Ощущение, что сейчас я услышу потрескивание грампластинки.
Каждый раз во мне просыпается чувство, что я это слышал ещё в глубоком детстве, хотя я крестился в 12 лет. Видимо этот тропарь заложен у любого человека на генетическом уровне. Хотя, может это только у меня, в моем воображении. Духовная связь со своими православными предками.
Время в этот момент теряет свою силу и значение, границы между веками становятся прозрачными. У меня стойкое осознание, что рядом со мной поют его священники и из ХIII века, и из ХVII. Я часть огромного воинства которому больше чем две тысячи лет. Воинство Христа, движимого Любовью к Богу и людям.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади