Вечная жизнь – не гипермаркет с вкусняшками и безлимитными развлечениями
Исход души из тела
А что будет с человеком после смерти, если он был крещен, но не ходил в храм Божий? А если совсем в Бога не верил, но старался жить по совести и помогал людям? А если не имел возможности узнать Христа и был богобоязненным представителем другой религии? А куда попадут те, кто совершил суицид, но был психически болен? А что будет с умершими детьми, но которые не были крещены? А какая участь ждет неродившихся детей?
У нас нет ответа на эти вопросы.
Апостол Иаков пишет: «Един Законодатель и Судия, могущий спасти и погубить; а ты кто, который судишь другого?»
Господь нам открыл, что будет рай и ад; вечная жизнь и вечная мука; Царство Небесное и долина смертной тени. Поэтому не надо предаваться мыслям о том, что все будут в светлых местах, потому что Бог никого насильно тащить в рай не будет.
Красиво написал Клайв С. Льюис: «Врата ада заперты изнутри» - ведь Царство Небесное - это место взаимной любви Бога и человека. А как можно заставить любить, если все Божие ненавидит душа?
Вечная жизнь - это не гипермаркет с бесплатными вкусняшками и безлимитными все новыми и новыми развлечениями. Вечная жизнь - это возможность общения с Богом, когда человек будет упиваться любовью Творца.
Душа этого должна хотеть, должна быть к этому готова.
«Бог хочет, чтобы все люди спаслись и достигли познания истины.»
Человек должен тоже этого захотеть.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.