Вечная жизнь – не гипермаркет с вкусняшками и безлимитными развлечениями
Исход души из тела
А что будет с человеком после смерти, если он был крещен, но не ходил в храм Божий? А если совсем в Бога не верил, но старался жить по совести и помогал людям? А если не имел возможности узнать Христа и был богобоязненным представителем другой религии? А куда попадут те, кто совершил суицид, но был психически болен? А что будет с умершими детьми, но которые не были крещены? А какая участь ждет неродившихся детей?
У нас нет ответа на эти вопросы.
Апостол Иаков пишет: «Един Законодатель и Судия, могущий спасти и погубить; а ты кто, который судишь другого?»
Господь нам открыл, что будет рай и ад; вечная жизнь и вечная мука; Царство Небесное и долина смертной тени. Поэтому не надо предаваться мыслям о том, что все будут в светлых местах, потому что Бог никого насильно тащить в рай не будет.
Красиво написал Клайв С. Льюис: «Врата ада заперты изнутри» - ведь Царство Небесное - это место взаимной любви Бога и человека. А как можно заставить любить, если все Божие ненавидит душа?
Вечная жизнь - это не гипермаркет с бесплатными вкусняшками и безлимитными все новыми и новыми развлечениями. Вечная жизнь - это возможность общения с Богом, когда человек будет упиваться любовью Творца.
Душа этого должна хотеть, должна быть к этому готова.
«Бог хочет, чтобы все люди спаслись и достигли познания истины.»
Человек должен тоже этого захотеть.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади