Молитва для Зеленського

Думенко в Раді. Фото: ПЦУ

Думенко з трибуни Верховної Ради прочитав молитву за Україну. Як завжди, з папірця. У ній були такі слова:

«Укріпи воїнів наших, президента, Верховну Раду, владу, уряд і весь наш український народ, що протистоять підступному російському агресору на землі, на морі і в повітрі. Даруй нам перемогу в ім'я Твоє і утверди справедливий мир».

Чому ми про це пишемо? Тому що вся нинішня «молитовна» риторика патріотичних конфесій у своєму пафосі стає все більш карикатурною і доходить до зовсім уже гротескних форм.

Як ми молимося про свою країну на богослужіннях? «О властех і воїнстві єя». Цього достатньо. Ми не розшифровуємо Богу: допоможи окремо ракетним військам, Міністерству економіки, або Комітету з гуманітарної політики. Бог – серцевідець. Він знає всі наші думки ще до того, як ми їх промовляємо.

А якщо «митрополит» складає для походу до Ради молитву, в якій перераховуються окремо президент, окремо Рада, окремо уряд, то ми розуміємо – ці слова адресовані зовсім не Богу, а людям, які його запросили до Ради: Зеленському, Стефанчуку, нардепам і т. д.

І ще. Чи потрібно в молитві говорити Богу, що агресор «підступний»? Що ми просимо допомоги «на землі, на морі і в повітрі»? Що наші захисники – «мужні», а задуми агресора – «диявольські»? Думається, Христос набагато краще за нас знає, в яких місцях іде боротьба, і хто з нас підступний, а хто – мужній. І Сергій Думенко не може цього не розуміти. Але все одно говорить. Навіщо?

Це хочуть від нього почути в залі. Це зазвичай звучить з парламентської трибуни. Якщо прибрати з тексту Думенка останнє «амінь», то вийде типовий спіч пересічного нардепа зі «справедливим миром», «підступним російським агресором» й іншими політичними кліше.

Однак треба визнати: зазвичай з трибуни Ради виступають натхненніше. В акторській майстерності Епіфаній явно програє політикам.

Читайте також