Коли вже правоохоронці врешті припнуть тих пцушних рейдерів?!
Верные УПЦ в селе Рынгач противостоят церковному рейдерству. Фото: Facebook
Ледь не щодня беззаконня.
Ось одне лиш відео (в першому коментарі під дописом) - спроба донести адекватну позицію до тих можновладців чи тих громадян, які чи аж настільки неосвічені, чи аж настільки наглі, що лізуть забирати чуже майно.
І таких парафій в Україні зараз сотні, віряни яких, громадяни України, між іншим, з усіма конституційними правами, почуваються безправними на своїй землі, натомість диванні "балакуни на тему релігії", підбурювані недолугими держслужбовцями та духовенством однієї обласканої і, так би мовити, кишенькової релігійної організації, збивають замки, зрізають завіси на церковних дверях, підробляють документи, переводять на фейкових зборах парафії та їхнє майно у власність іншої релігійної організації, б'ють священників (як ось вчора у Переяславі), принижують тощо.
Депутати територіальних громад, сільські старости, мери міст, які так і не вивчили перелік своїх повноважень і голосують за заборони якихось релігійних організацій з подачі, як правило, одного чи двох місцевих крикунів. Ці теж співучасники такого роду злочину проти релігійного миру в країні.
За таке протизаконне нагнітання міжконфесійної ворожнечі в Україні, нагадую, є стаття. Коли ми вже дочекаємося хоч одного вироку за це свавілля?
Чому це для одних в Україні можна все, а інші вимушені захищатися?
Скільки за ці роки проведено особисто мною, як священником УПЦ, благодійних концертів, мільйони і мільйони гривень ми зібрали за останні більш ніж 5 років на потреби ЗСУ, родин загиблих воїнів, підтримку хворих українців, знедолених тощо. А скільки добра зробила вся повнота УПЦ? Не злічити!
А якісь самовдоволені ліниві можновладці, які копійки з власної кишені не дали на добрі справи, часом навіть навпаки - щедро підгрібали з державної казни на розвиток власних (дружини/сина/тещі/матері/тощо) бізнесів чи купівлю матеріальних цінностей, тепер стають ініціаторами і кураторами заборон релігійних організацій і ляльководами рейдерства!
Ось така гірка правда.
Навіть на обличчя цих бандитів дивитися не хочу.
Бог вам суддя.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.