Церква святкує пам'ять великомученика Димитрія Солунського

8 листопада Православна Церква вшановує пам'ять святого великомученика Димитрія Солунського.

Святий великомученик Димитрій Солунський був сином римського проконсула у Фессалоніках (сучасні Салоніки). Ішло третє століття християнства. Батько та мати святого Димитрія були таємними християнами. У таємній домовій церкві, що була в будинку проконсула, хлопчик був хрещений і наставлений у християнській вірі. Коли батько помер, а Димитрій вже досяг повноліття, імператор Галерій Максиміан призначив його на місце батька проконсулом Фессалонікійської області. Головне завдання, покладене на молодого стратега, полягало в обороні міста від варварів та винищуванні християнства.

Прийнявши призначення, Димитрій повернувся до Фессалонік і одразу перед усіма сповідав і прославив Господа нашого Ісуса Христа. Замість того, щоб гнати і страчувати християн, він почав відкрито вчити мешканців міста християнській вірі та викорінювати язичницькі звичаї та ідолопоклонство.

Коли Максиміан дізнався, що новопризначений ним проконсул – християнин, гніву імператора не було меж. Повертаючись із походу до Причорномор'я, імператор вирішив вести армію через Фессалоніки, сповнений бажанням розправитися з солунськими християнами.

Дізнавшись про це, святий Димитрій завчасно наказав своєму вірному служителю Луппу роздати маєток бідним, а сам віддався посту та молитві, готуючи себе до прийняття мученицького вінця.

Коли імператор увійшов до міста, викликали до нього Димитрія, і він сміливо сповідав себе християнином і викрив неправду і суєтність римського багатобожжя. Максиміан наказав кинути сповідника у в'язницю, і ангел зійшов до нього у в'язницю, втішаючи та зміцнюючи у подвигу.

Тим часом імператор вдався до темного гладіаторського видовища, милуючись, як його улюблений силач, германець на ім'я Лій, скидав з помосту на списи воїнів переможених ним у боротьбі християн. Відважний юнак на ім'я Нестор, із солунських християн, прийшов у в'язницю до свого наставника Димитрія і просив благословити його на єдиноборство з варваром. З благословення Димитрія, Нестор здолав молитвами святого угодника лютого германця і скинув його з помосту на списи воїнів, як убивця-язичник скидав християн. Розгніваний повелитель наказав негайно стратити святого мученика Нестора і послав варту у в'язницю – пронизати списами святого Димитрія, що благословив його на подвиг.

На світанку 26 жовтня 306 року в підземну темницю святого в'язня прийшли воїни і пронизали його списами. Вірний служитель святий Лупп зібрав на рушник кров святого великомученика Димитрія, зняв з його пальця імператорський перстень, знак високого достоїнства його, і також омочив у крові. Перснем та іншими святинями, освяченими кров'ю святого Димитріям, святий Лупп став зцілювати недужих. Імператор наказав схопити й умертвити його.

Тіло святого великомученика Димитрія було викинуто на поживу диким звірам, але солунські християни взяли його і таємно віддали землі.

За святого рівноапостольного Костянтина над могилою святого Димитрія було споруджено церкву. Через сто років, при будівництві нового величного храму на місці старого, знайдені були нетлінні мощі святого мученика.

З VII століття біля раки великомученика Димитрія починається чудесне витікання запашного мира, у зв'язку з чим великомученик Димитрій отримує церковне найменування Мироточивого.

Кілька разів шанувальники Солунського чудотворця робили спроби перенести його святі мощі або часточки їх до Константинополя. Але незмінно святий Димитрій таємниче виявляв свою волю залишитися покровителем та захисником рідних Фессалонік.

Неодноразово слов'яни-язичники, що підступали до міста, були відігнані від стін Солуні видом грізного світлого юнака, що обходив стіни і вселяв жах воїнам.

Раніше СПЖ повідомляла, що 5 листопада, у Батьківську суботу, православні молилися за своїх покійних близьких.

Читайте також