Таємний лист Елпідофора проти захисників УПЦ в Америці

Публікація листа архієпископа Елпідофора до свого Патріарха викликала скандал. Фото: СПЖ

На початку березня 2026 року у відкритий доступ потрапив документ, який за інших обставин ніколи не покинув би стін закритого церковного листування. Багатосторінковий лист архієпископа Елпідофора Американського, направлений Вселенському Патріарху Варфоломію 21 листопада 2025 року, був анонімно переданий американській редакції СПЖ – того самого видання, яке в тексті листа неодноразово називається «російським пропагандистським ресурсом».

Іронія цієї обставини не випадкова і сама по собі є частиною сюжету. Лист, написаний з метою інформування Фанару про загрози та успіхи у протидії «проросійським лобістам», став надбанням саме тих людей, проти яких він був спрямований. І саме вони опублікували його повний текст англійською мовою, доповнивши розлогими коментарями.

У цій статті ми розглянемо цей документ з кількох боків: як політичний маніфест, як внутрішньоцерковний звіт, як симптом глибокої кризи в православній діаспорі та як свідчення провалу інформаційної стратегії Константинополя щодо українського церковного питання у Сполучених Штатах.

Контекст: що відбувалося восени 2025 року

Щоб зрозуміти лист, необхідно хоча б коротко відтворити хронологію подій, які його породили. Восени 2025 року у Вашингтоні розгорнулася масштабна кампанія на захист УПЦ. Її організацією займалося «Товариство святого Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського» – структура, що об’єднує у своїх лавах американських православних християн різних Помісних Церков у США.

У листопаді 2025 року делегація, до складу якої входили ієрархи, священнослужителі та миряни з кількох православних юрисдикцій США, провела серію зустрічей на Капітолійському пагорбі з американськими політиками.

Одночасно з цим видання The Hill опублікувало матеріал, спрямований проти акції на захист УПЦ (звинувативши захисників у зв’язках з РПЦ), а група конгресменів під керівництвом Джо Вілсона направила запит генеральному прокурору Пем Бонді з проханням розслідувати, чи не є православні структури в США інструментами іноземного впливу.

Саме на цьому тлі архієпископ Елпідофор і протопресвітер Олександр Карлуцос здійснили поїздку до Вашингтона з метою – як прямо зазначено в листі – «запобігти розвитку подій та проінформувати офіційних осіб Білого дому, Державного департаменту та Конгресу про реальні факти та ситуацію в Україні». Паралельно,

за словами Елпідофора, велася робота щодо зриву зустрічей «проросійської групи» з урядовими чиновниками.

Однак, незважаючи на зусилля архієпископа Елпідофора та Карлуцоса, частина зустрічей все ж відбулася. Крім того, у грудні того ж 2025 року відбувся масштабний «День дії» (Day of Action) – всеправославна акція у Вашингтоні, в результаті якої митрополита Арсенія Святогорського було переведено з-під варти під домашній арешт.

Лист як політичний звіт

Формально лист Елпідофора є інформаційною доповіддю своєму священноначаллю. Однак при уважному читанні він виявляє риси зовсім іншого жанру – політичної доповіді.

Документ написаний мовою, нетиповою для церковної кореспонденції. У ньому зустрічаються такі вирази, як «скоординовані зусилля», «інформаційні листи членам Конгресу», «зрив зустрічей», «проінформувати офіційних осіб про реальні факти».

Це мова не священнослужителя, а політика, який працює в умовах протистояння з «ворогом».

Архієпископ описує православних християн з юрисдикцій, що перебувають у євхаристійному спілкуванні з його власною Церквою, саме в категоріях політичних супротивників. Вони називаються «представниками російських інтересів», «проросійськими колами», а СПЖ – «російським пропагандистським ресурсом» і «головним органом російської пропаганди». При цьому жодних доказів зв’язку конкретних осіб або сайту СПЖ з російськими державними структурами у листі не наводиться.

Визнання провалу: ключова фраза листа

Серед багатьох примітних місць листа одне виділяється особливо. У розділі «Зауваження та спостереження» архієпископ Елпідофор пише наступне:

«Українська сторона не в змозі переконати міжнародну громадську думку в правильності заходів, вжитих проти Онуфрія особисто, його ієрархів і духовенства, та всієї його церковної структури в країні. Користуючись цим, протилежна сторона представляє Україну на міжнародному рівні як країну, що зневажає релігійні свободи та переслідує Православну Церкву».

Це надзвичайно важливе визнання.

Контекст листа демонструє, що Константинопольський Патріархат виступає в одній команді з українською владою, яка переслідує УПЦ. Водночас архієпископ Елпідофор констатує: аргументи цієї команди на Заході не працюють. Тема релігійних переслідувань сприймається в західному політичному просторі як реальна проблема.

Закриття монастирів, кримінальні справи проти священнослужителів, антицерковні закони – все це на американській політичній арені автоматично потрапляє в категорію «порушень релігійної свободи», вкрай чутливу для американських законодавців, особливо республіканського табору.

Більше того, між рядків буквально просочується страх, що «українське церковне питання» закріпиться у сприйнятті американських політиків як питання релігійних свобод. І цей страх, судячи з подальших подій, виявився цілком обґрунтованим.

Спроба втручання в американську політику

Мабуть, найскандальніший аспект листа – відкрите визнання того, що глава Архієпископії Константинопольського Патріархату в США вжив цілеспрямованих зусиль для зриву зустрічей американських православних громадян з представниками федеральної влади. Цитата:

«Після консультації з високопреподобним великим протопресвітером Олександром Карлуцосом ми вирішили найближчими днями вирушити до Вашингтона, щоб запобігти розвитку подій та проінформувати офіційних осіб Білого дому, Державного департаменту та Конгресу про реальні факти та ситуацію в Україні. Одночасно ми вжили заходів для зриву зустрічей цієї проросійської групи з вищезгаданими урядовими чиновниками».

Архієпископ прямо повідомляє, що його метою було не просто донести «свою версію подій» до американських офіційних осіб, а позбавити іншу сторону можливості бути почутою. «Запобігти розвитку подій» – це, зрозуміло, не інформування, а пряма протидія.

Цей факт заслуговує на особливу увагу.

Американські православні громадяни, які прийшли на зустріч зі своїми законно обраними представниками в Конгресі, зіткнулися з цілеспрямованими спробами заблокувати ці зустрічі. Причому ці спроби зробив ієрарх, підпорядкований церковному центру в Стамбулі і підзвітний йому.

Ситуація набуває особливої гостроти у світлі того, що саме учасників зустрічей на захист УПЦ звинувачували в іноземному втручанні в американську політику. Лист Елпідофора змушує задуматися: до кого ці звинувачення застосовні в першу чергу?

Скандал із заявою «Архонтів»

Один із ключових епізодів листа – докладна розповідь про кризу, спричинену заявою «Ордена Архонтів Вселенського Патріархату». Цей епізод заслуговує на детальний розгляд, оскільки він оголює кілька пластів прихованих конфліктів, що існують в американській Архієпископії Фанара.

Архієпископ Елпідофор написав, що 19 листопада 2025 року, у самий розпал вашингтонських подій, глава «Ордену Архонтів» Ентоні Лімберакіс надіслав проєкт заяви безпосередньо архієпископу Елпідофору. Не дочекавшись відповіді і не проконсультувавшись з архієпископом, протягом двох годин документ опублікували на сайті «Ордена». Його «за звичкою» передрукували на сайті Архієпископії Фанара в США.

Сама заява Архонтів була написана в різких виразах і огульно охарактеризувала всіх учасників вашингтонських зустрічей як «агентів Росії». Ці слова викликали негайну і жорстку реакцію з боку учасників акції на захист УПЦ.

Реакція виявилася настільки гострою, що поставила під загрозу саме існування «Єпископського Зібрання Америки», до якого входять представники різних Помісних Церков США і яке очолює Елпідофор. Архієпископ описує те, що відбувалося, наступним чином:

«Реакція, з огляду на жорстку мову та зміст заяви, була великою і засмутила братів-ієрархів-членів Православної Єпископської Ради, оскільки вона огульно характеризувала всіх як агентів Росії… Лунали навіть крайні голоси про повний вихід або тимчасове призупинення участі в Єпископській Раді».

Це надзвичайно важливий уривок. Він означає, що публікація заяви Архонтів поставила «Православну Єпископську Раду США» на межу розпаду. Ієрархи Антіохійської Архієпископії, Сербської Православної Церкви, а можливо, й інших юрисдикцій розглядали можливість повного виходу зі структури, яка за інших обставин служить форумом для міжправославного спілкування в Америці.

Така позиція членів «Зборів» викликала паніку в Архієпископії, і Елпідофор зробив усе можливе, щоб загасити конфлікт, що розгорався. Він особисто повідомив єпископів, що заява Архонтів не відображає його позицію; дав вказівку видалити передрук заяви з медіа Архієпископії; опублікував власну заяву як антикризовий захід.

Архієпископ був змушений вжити цих заходів, хоча очевидно, що цей факт його не тішив.

Ще один момент, на який варто звернути особливу увагу. У розділі «Зауваження та спостереження» Елпідофор робить важливий висновок щодо «Ордену Архонтів»: ситуація «виявила схильність "Ордену" діяти самостійно без консультації з власним пастирем, Архієпископом Америки». Він прямо пропонує Фанару вплинути на Архонтів для тіснішої співпраці «Ордену» з Архієпископією.

Це означає, що паралельно із зовнішньою кризою – невдоволенням інших православних юрисдикцій – існує й внутрішня криза. «Орден Архонтів», формально підпорядкований Вселенському Патріархату, діє як незалежна структура, не узгоджуючи свої кроки з архієпископом. І саме ця неузгодженість ледь не призвела до непоправних наслідків.

Випадок ПЦА: «так звана»

Дуже показова риторика Елпідофора щодо Православної Церкви в Америці. В одному місці архієпископ називає її «так званою автокефальною "Православною церквою в Америці"», а в іншому – і зовсім «так званою ПЦА». Саме з лапками. Нагадаємо: це внутрішній документ, у якому немає місця дипломатії. Тут люди пишуть те, що думають насправді.

Константинопольському Патріархату варто було б прокоментувати ці формулювання, оскільки вони звучать вкрай образливо.

Нагадаємо, ПЦА є канонічною юрисдикцією, яка перебуває в євхаристійному спілкуванні з усім Православ’ям, у тому числі – з Константинополем.

СПЖ як «орган російської пропаганди»

Саме в цьому контексті в листі кілька разів згадується американський сайт СПЖ. Він щоразу характеризується в бездоказових виразах: «російський пропагандистський ресурс», «головний орган російської пропаганди», видання, що «перевищує межі об’єктивної журналістської деонтології» і займається «пропагандою та бойовою журналістикою».

Але що конкретно закидається СПЖ? З тексту листа випливає лише те, що видання висвітлювало зустрічі православних делегатів з представниками американського уряду та публікувало заяви учасників цих зустрічей. Іншими словами – займалося журналістикою.

Іронія в тому, що саме це видання в результаті отримало текст конфіденційного листа. Більше того, анонімний відправник листа до редакції СПЖ-США написав наступне:

«Ви побачите, що не Архонти, а архієпископ Елпідофор є вашим головним і найнебезпечнішим ворогом – ворогом усього американського Православ’я. Я не можу повідомити вам усі деталі. Він лицемірний і обережний, але наразі робить усе для вашого знищення. Тільки публічне викриття може його зупинити».

Цей коментар сам по собі є серйозним свідченням того, що всередині або Архієпископії, або близьких до неї структур існує глибокий внутрішній конфлікт, який уже вилився назовні.

«Вороги і союзники»

Цікаво також, що архієпископ Елпідофор у своєму листі вказує, хто саме, на його думку, діє в американській політиці в російських інтересах. Це:

• юрисдикції РПЦЗ, ПЦА, Антіохійського та Сербського Патріархатів;
• юридична команда на чолі з Пітером Флю, який представляє інтереси УПЦ;
• Роберт Амстердам, «найнятий російсько-українським магнатом» Вадимом Новинським;
• Кетрін Уайтфорд, «співголова Молодіжної республіканської національної федерації»;
  Такер Карлсон, «популярний колишній ведучий Fox News»;
• віцепрезидент Джей Ді Венс і загалом рух MAGA.

Таким чином, у документі поруч згадуються православні ієрархи, американські політики, медійні особи та віцепрезидент США. Для церковного діяча це вкрай незвично. Елпідофор дивиться на ситуацію не як на церковний конфлікт, а як на політичне протистояння, що не може не викликати подиву.

Як союзника у протистоянні з «проросійською коаліцією» Елпідофор називає пастора Марка Бернса, «радника президента Трампа». У листі наводиться розгорнута цитата із заяви Бернса, в якій той називає РПЦ «задокументованим інструментом Кремля». Це досить примітно саме по собі: глава Архієпископії Фанару в США фактично позиціонує євангельського пастора як союзника Константинополя у церковно-політичному протистоянні.

Чого насправді домагалася делегація

Дуже показово те, що сам Елпідофор перелічує вимоги, з якими православні делегати зверталися до американських офіційних осіб: чи є в цих вимогах щось «проросійське»? Для неупередженого читача відповідь очевидна.

1. Скасування закону 3894, що забороняє діяльність УПЦ.
2. Звільнення митрополита Арсенія Святогорського та інших ув’язнених священнослужителів і забезпечення їм медичної допомоги відповідно до міжнародного права.
3. Припинення призову священнослужителів до збройних сил.
4. Гарантії того, що американська фінансова допомога Україні не використовується для переслідування християн. При цьому в листі особливо підкреслено: делегація не домагалася припинення військової допомоги Україні.

Однак, за словами архієпископа, всі ці вимоги є елементами «пропаганди» та «прикриття для російських інтересів». Він жодного разу не задається питанням, чи пов’язані вимоги захисників УПЦ з реальною ситуацією. Все зводиться до захисту інтересів Фанару – навіть якщо ці інтереси розходяться з євангельськими принципами, якими керувалися захисники УПЦ.

Чому витік листа – подія історичного масштабу?

Публікація цього листа – не просто медійний скандал. Це подія, наслідки якої ще довго даватимуть про себе знати і в житті православної Америки, і у внутрішньоправославних відносинах.

Лист містить пряме визнання: архієпископ вжив цілеспрямованих зусиль для зриву зустрічей американських громадян з їхніми законними представниками. Ця обставина має потенційні правові наслідки – особливо в контексті, коли в США активно обговорюється питання іноземного впливу на політику.

Разом з тим лист виявляється несподіваним союзником тих, проти кого спрямований. Елпідофор сам визнає: українська влада не здатна переконати міжнародну спільноту в правомірності своїх дій проти канонічної Церкви. Він констатує, що тема релігійних переслідувань в американському політичному просторі «працює» проти Фанару та Києва, що конгресмени сприймають її серйозно. По суті, архієпископ документально підтверджує ключові тези тих самих людей, яких він називає «проросійськими пропагандистами».

Висновки

Український церковний конфлікт вийшов далеко за межі України і став фактором американської внутрішньої політики. Спроба представити всіх захисників УПЦ як «агентів Росії» провалилася – сам лист Елпідофора є тому свідченням. Інформаційна стратегія Києва та його союзників щодо українського церковного питання виявилася неефективною на Заході: аргументи про «російський вплив» не переважили очевидних фактів переслідування віруючих.

Усередині структур Константинополя в Америці існує серйозна криза керованості. «Орден Архонтів» діє автономно, всередині Архієпископії існує опозиція, а сам лист потрапив до рук тих, проти кого був спрямований.

Православна Америка стоїть на порозі серйозної перебудови. Лист архієпископа Елпідофора – не просто доповідь, а показник системної кризи, вирішення якої ще попереду.

Православная Америка стоит на пороге серьёзного переустройства. Письмо архиепископа Элпидофора – не просто доклад, а показатель системного кризиса, разрешение которого ещё впереди.

Читайте також