Смартфон замість ранкової молитви

Протоієрей Федір Русан. Фото: СПЖ

Наша розмова з протоієреєм Федором Русаном, який тривалий час несе послух духівника 2-го Дарницького благочиння, досвідченим священником, кліриком київського Свято-Ольгинського приходу, що нині окормлює безліч духовних чад. Досить сказати, що на службу перед літургією батюшка приходить завжди задовго до її початку, щоб помолитися про всіх, хто просить його про це, виймаючи частинки з богослужбових просфор, поминаючи всіх живих і спочилих.

​Сенс літнього утримання

– Отче, символічно, що одразу після народження Церкви Христової в день П'ятидесятниці та зішестя Святого Духа на апостолів свята Церква встановила досить тривалий піст, залежно від ранньої чи пізньої у році святої Пасхи. Здавалося б, навіщо одразу після такої великої події закликати поститися і молитися? Адже учні Христа здобули божественну благодать, а отже і ми всі також, випросивши дари цієї благодаті в молитвах у дні Святої Трійці, покликані молитися ревно, поститися ревно і приносити плоди покаяння. Чому так?

​– У цей літній піст, який ми називаємо Петровим або Апостольським, Церква закликає нас наслідувати приклад святих апостолів, які, прийнявши Святого Духа в День П'ятидесятниці, у пості й молитві готувалися до всесвітньої проповіді Євангелія. Але ж і ми з вами покликані до проповіді, якщо не в храмах і на площах, як це чинили апостоли, то проповіддю свого християнського життя, щоб люди навколо, дивлячись на нас, могли з упевненістю і схваленням сказати: «Ось справжні християни!»

Перетворити себе, свою душу, свою особистість, перемагаючи гріховність і пристрасті, можна лише через покаяння, яке без посту просто неможливе.

Віруючі люди знають це досвідно. Піст, передусім, це важливе духовне діяння, а не просте обмеження в їжі, як часто тлумачать.

​Розумний баланс відпочинку

– Отче, що означає духовне діяння в пості і чи не присутній тут елемент якихось крайнощів? А дехто іменує наші пости самокатуванням, знущанням над природою тіла і навіть – фанатизмом. Літо – пора відпусток, подорожей, спілкування з природою, водою і сонцем. І раптом – піст! Католицька церква, як відомо, практично відмовилася від посту як такого. Католики мають право і перед Причастям Святих Дарів не їсти всього-на-всього якихось 60 або 30 хвилин...

​– Саме тому в розвинених європейських країнах, на які ми з такою жагою прагнемо бути схожими, християнство як релігія практично зникає. Свята Церква ні в чому не обмежує людину, тим більше ту, що живе в миру.

Ми можемо і подорожувати, і відпочивати, і бувати на природі. Але робити це розумно, з користю для тіла і душі.

​Пригадаймо, як повчають нас святі отці. Святий Іоанн Златоустий, слова якого були записані ще в четвертому столітті, говорить: «Піст з вірою багато додає міцності, бо навчає великої любомудрості, людину робить ангелом, та ще й зміцнює проти сил безтілесних... Той, хто молиться, як належить, і при цьому постить, небагато потребує, а хто потребує небагато, той не буде сріблолюбивим. А хто не сріблолюбивий, той любить подавати милостиню. Хто постить, той стає легким і окриляється, і з бадьорим духом молиться, гасить злі похоті, умилостивлює Бога і смиряє зарозумілий дух свій. Тому-то апостоли завжди постили».

​Гігієна цифрового простору

– Отче, у мережах зараз розгорнулася ціла дискусія про правомірність і канонічність ряду постанов і рішень Української Православної Церкви. Наскільки це виправдано, особливо в період святого посту?

​– Зараз у вжитку дедалі більш актуальним стало таке поняття, як інформаційний піст. Адже дійшло до того, і віруючі розповідають це на сповіді, що вони не можуть заснути без смартфона в руці, а прокидаючись, одразу його відкривають, і замість того, щоб дякувати Богу за новий день життя, випрошувати благословень на день прийдешній, ми поринаємо у вербальну реальність, у порожнечу, яка не має жодного стосунку до спасіння нашої душі, нашої богоугодної життєдіяльності.

​Напоївши свою душу всілякими страшилками, політичними пліткам, душа стає наче одержимою від цієї інформаційної поживи. Недарма в давнину казали: «Знай, цвіркуне, свій припічок». А мудрі отці навчали: «Дивись у себе – і буде з тебе».

​Якщо для нас якісь проблеми в церковному житті здаються незрозумілими і нерозв'язними, слід передусім покластися на Бога і час.

Адже ще апостол Павло повчав: «Належить бути і розбіжностям між вами...» (1 Кор. 11:19). Надайте вирішувати церковні питання тим, хто за це відповідає. Моліться, зміцнюйтеся у вірі, не сійте розбрату у своїй душі і в душах оточуючих.

​Для чого ми постимо? Щоб здобути плоди духа. А які вони? Плід же духа: любов, радість, мир, довготерпіння, благість, милосердя, віра, лагідність, стриманість... (Гал. 5:22-26). Ось на що передусім мають бути спрямовані наші прагнення. Адже Господь не запитає, що ми дізналися і в чому розібралися, а запитає, що ми зробили практично для свого спасіння.

​Окрилююча радість духа

– Чи сумісний піст з гарним настроєм?

– Але не зі зневірою, це вже точно. Піст Великий, наприклад, іменують духовною весною. А навесні все розквітає, пахне. У червні природа дарує нам особливу красу і перші корисні плоди фруктів, овочів, ягід. Правильний піст, навпаки, окриляє душу. Недарма, здійснивши якусь богоугодну справу, ми говоримо Христу: «Виповни радістю і веселощами душі наші»... Ось здобуття цієї духовної радості і є найвища нагорода в подвигах посту.

Читайте також