Влада і ключі від Почаївської лаври
Святкування у Почаївській лаврі. Фото: ТГ-канал Почаївської лаври
Багатотисячні хресні ходи до Почаєва з Волині та Вінничини і масштабні святкування на честь Почаївської ікони Богородиці викликали гостру реакцію місцевих ЗМІ та активістів. Паломників називали «ждунами», «ватниками», «диверсійно-розвідувальними групами» та «загрозою нацбезпеки України».
Але вершиною цієї хвилі можна вважати заяву голови Кременецько-Почаївського заповідника Василя Ільчишина. Він поскаржився до поліції, оскільки ні духовенство, ні паломники не звернулися за дозволом до Мінкульту. Ільчишин цілком серйозно вважає, що богослужіння можуть завдати шкоди храмам та іншому майну Почаївської лаври.
«У межах історико-культурного заповідника забороняється діяльність, яка негативно впливає або може негативно вплинути на стан збереженості об'єктів культурної спадщини, режим їх охорони та використання. Зокрема, це стосується і проведення масових заходів. Їх можна проводити лише за погодженням з органом, до сфери управління якого входить історико-культурний заповідник, тобто з Міністерством культури», – заявив чиновник.
Проте він не згадує, що Почаївську лавру будувала не держава і не як «об'єкт культурної спадщини» – її будували віруючі, щоб там молитися. Не згадує, що після радянської розрухи Лавру відновлювали і відбудовували саме парафіяни. Не згадує, що і він сам, і Мінкульт мають до почаївських святинь рівно такий самий стосунок, який мали радянські чиновники кілька десятиліть тому.
Є ще одна аналогія. Згідно з козацькими літописами, на Правобережній Україні у XVII столітті ключами від православних храмів володіли євреї, які були управителями польських магнатів на цих землях. Саме вони вирішували – чи відчиняти храми, чи дозволяти проведення богослужінь і за які суми. Чи будували ці люди церкви? Ні. Може, дбали про їхній благоустрій? Теж ні. Якщо осучаснити їхні вимоги, то цілком можна сказати: вони стежили, щоб православні «негативно не впливали на стан збереженості об'єктів культурної спадщини, режим їх охорони та використання».
Як кажуть, знайдіть 10 відмінностей.
Читайте також
Нерви Єленського: чому ДЕСС атакує адвокатів УПЦ
Нинішні суди за позовом ДЕСС проти Київської Митрополії проходять зовсім не так, як хотілося б Єленському.
Десятиліття Всеукраїнського хресного ходу
Сьогодні ми дивимося на ці кадри зі змішаним почуттям: Лавру відібрали, хресні ходи фактично заборонені, Церкву переслідують.