Як розкрити в собі і побачити в інших людях образ Божий?

Коли ми чуємо з Євангелія про те, як двоє сліпців, ідучи за Христом, кричали: «Помилуй нас, Ісусе, сину Давидів!», то можемо поставити себе на їхнє місце (див. Мф. 9:27-35). Хоча ми й маємо тілесний зір і бачимо красу цього світу, однак душевні й тілесні пристрасті, особливо гордість, гнів, сріблолюбство і хіть, можуть цілковито осліпити наші духовні очі, і тоді ми не бачимо Бога, не бачимо Його образу в інших людях. Тоді всі, навіть найближчі й найрідніші, сприймаються нами в кращому разі як слуги або функціонери, зобов'язані виконувати наші примхи, а в гіршому разі — як вороги й недоброзичливці, яких треба боятися і з якими слід воювати. Хтось заради цього готовий навіть віддати своє життя.

Саме через духовну сліпоту багато хто розчаровується в людях і замість того, щоб любити, ненавидить, не вірячи в те, що існує справжня любов і безкорислива дружба. На їхню думку, як пише святий цар і пророк Давид, «кожна людина — брехня» (Пс. 115:2). Духовно сліпі ніяк не можуть побачити, що за брехнею в кожній людині прихований образ Божий, який розкривається в міру того, як вона перемагає свою лінь, гнів, хіть, сріблолюбство, гордість. Саме тоді людина стає прекрасною! І не лише ангели радіють за кожного грішника, що кається (див. Лк. 15:7), але й кожен священик, бачачи цю красу, так само радіє, коли людина на сповіді щиро кається у своїх гріхах, якими б огидними вони не були.

Але в усі часи людям здавалося, що воювати з іншими набагато легше, ніж воювати із самими собою. Тому у світі то тут, то там спалахують війни. І вони не припиняться доти, доки більшість людей, як навчає премудрий Соломон, не усвідомить, що той, хто перемагає себе, кращий за того, хто завойовує міста (Прит. 16:32).

Трагедія всіх неправославних християн полягає в тому, що у них до крайності формалізоване святе Таїнство Сповіді, яке у католиків є юридичним актом, а у протестантів — сприйняттям дару прощення і праведності лише за факт віри. Ось чому в такому середовищі ми бачимо багато прихованої й явної агресії, обману і постійної брехні. Ми, православні християни, також стаємо такими самими — не зі святими обличчями, а зі спотвореними пиками, — коли втрачаємо істинне глибоке покаяння.

Як розкрити в собі і побачити в інших образ Божий? Це не так просто, але не неможливо. Недарма в православному церковному календарі так багато пісних днів і такі тривалі богослужіння. Недарма кожен християнин повинен намагатися регулярно (не рідше, ніж раз на 2–3 неділі), а особливо у великі свята приступати до Сповіді і Причастя.

Ми живемо в такий час, коли деякі християни намагаються полегшити, спростити, скоротити, формалізувати церковний устав. Навіть пастирство дехто сприймає не як самовіддане служіння, а як місце для особливих привілеїв, для влади й збагачення. Хтось, подібно до фарисеїв, ототожнює віру лише з богословськими знаннями, забуваючи про необхідність постійної внутрішньої роботи над собою заради подолання своїх пристрастей. Однак без цього, як констатує святий апостол Павло, знання роблять людину лише гордою й зарозумілою (див. 1 Кор. 8:1). Через пристрасті вона стає схожою на міну уповільненої дії. Тому нинішні гоніння на Церкву треба сприймати не як наслідок особливого розквіту благочестя, як це було в ранньохристиянські часи, а як спробу Господа розбудити всіх нас від духовної сплячки, очистити «заміновані» місця.

Щоб полегшити переслідування, хтось наполегливо, а під час війни дуже агресивно вимагає від вищого духовенства реформ у церковному житті, але потрібна лише одна реформа — реформа свого серця, очищення за допомогою щирого покаяння, невтомної молитви і посту від усякої скверни плоті й духу. Тільки так розкриється в нас образ Божий, і ми побачимо його в усіх тих, хто нас оточує. 

Читайте також

Як розкрити в собі і побачити в інших людях образ Божий?

Найбільший крах майбутніх стовпів Церкви

Вражаюча історія радикального перелому доль двох непримиренних опонентів, які пережили тотальне руйнування его заради зустрічі з Богом.

Таємний вівтар у лабораторії Ніколи Тесли

Пророчі прозріння великого сербського вченого виросли з досвіду православної молитви. Наукова творчість як співпраця людини з Творцем.

Встреча Спасителя на дне личного ада

Бунт Ернеста Гемінґвея проти космічного сирітства

Трагічна дата нагадує про невиліковну тугу великого письменника за втраченим Творцем. Приховані богословські мотиви стоїчного кодексу честі людини без Бога.

Пастка дешевого благочестя