Що дав вибір князя Володимира сучасній Україні?

Все, що сьогодні формує загальноукраїнський світогляд, в тій чи іншій мірі містить в собі відблиск слави того вибору, який свого часу зробив святий рівноапостольний князь Володимир. Православ’я, не лише як релігія, але і як світогляд, сформувало усі напрямки розвитку наших предків на століття вперед. Навіть тепер, в час тотальної секуляризаці, люди, які не вбачають в Православ’ї користі, жодним чином не здогадуються, що користуються здобутками тих, хто був приналежний до цієї релігії.

Література, культура і мистецтво, архітектурне надбання, юриспруденція, писемність – все це насліддя вибору князя Володимира. Православне християнство стало наріжним каменем для вибудовування фундаменту державності. Україна і Православ’я - неподільні!

Не дивлячись на це, сьогодні все частіше ми чуємо заклики про те, аби люди відмовлялись, а подекуди навіть і боролись з тим цивілізаційним вибором князя Володимра, який століттями був панівним над нашими прабатьками. Україну намагаються вирвати з загальноправославного контексту, нав’язуючи «альтернативні» течії та погляди. Та варто було би на мить замислитись над тим, чи вижила б Україна без Православ’я? Чи є ще якісь подібні цінності, які можуть згуртувати українське суспільство у складні моменти?

Історія вчить, що боротьба з Церквою постійно оберталась на шкоду тим, хто ініціював подібну агресію. Згадаймо період гоніння на Православ’я уніятами, яке несло за собою насильну полонізацію. Саме цей період був затьмарений розділенням тогочасного українського суспільства та кривавою боротьбою за незалежність Батьківщини.

Те ж саме можна сказати і про радянський період, коли людям нав’язували нову релігію «без Бога». Однак, «віра в партію» принесла на українську землю голодомори, репресії та зневірення в майбутньому. І лише коли Радянський союз почав втрачати свої позиції і давати людям можливість відвідувати православні храми, народ отримав ковток свіжого повітря, апогеєм якого стало святкування 1000-ліття Хрещення Русі.

Бог повернув все назад, вкотре зануривши нас в купель Дніпровських вод. А 1988 рік символічно знаменував початок нової доби в українській історії, яка почала свій відлік саме зі згадки про вибір святого Князя Володимира. Саме ця подія вкотре стала освяченням нашого народу.

Тому, роблячи якісь кардинальні кроки в напрямку розвитку, ми не повинні забувати про те, що все, до чого ми причетні, потрібно як частіше узгоджувати з Православ’ям. Господь визначив нашому народові такий шлях, з якого ми не в праві сходити ні на мить. Наше відродження полягає в нашій духовній єдності навколо тих вічних цінностей, які були сформовані під впливом життєстверджуючого вибору князя Володимира.

Читайте также

Братства: сетевая структура против империи

В 1596 году православие в Украине объявили «мертвым». Но пока элиты уходили в костелы, простые мещане создали структуру, которая переиграла империю и иезуитов.

Анатомия стыда: почему фреска Мазаччо передает боль

Перед нами образ, который разделил историю на «до» и «после». Фреска Мазаччо – это не просто искусство, это зеркало нашей катастрофы.

Деревянный колокол: почему стук била сегодня звучит громче бронзы

Тот, кто привык к медному пафосу, вряд ли поймет этот сухой стук. Но именно он созывал людей в Ковчег. История била – вызов современной эпохе.

Гнев и тишина: какой взгляд Бога встретит нас в конце времен?

Мы стоим перед двумя безднами: яростным вихрем Микеланджело и кротким взором преподобного Андрея. Два лика Христа – две правды, которые мы ищем в огне испытаний.

Как горсть пшеницы победила императора: Съедобный манифест против смерти

Перед нами блюдо с коливом – вареная пшеница с медом. Простая каша? Нет. Это документ сопротивления, написанный зерном вместо чернил.

Священное признание в любви: Что прославляется в «Песни песней»

В этой библейской книге ни разу не упомянуто имя Бога. Зато там – поцелуи, объятия, описания обнаженного тела. Раввины спорили, не выбросить ли ее из Писания. А монахи читали ее как молитву.