Пресвята Богородиця, як приклад для наслідування
«Рождество твое, Богородице Дево, радость возвести всей вселенней…», - такими словами оспівує тропар свята цю величну подію, яка насправді стала однією з визначальних в історії Церкви Христової. Народження Божої Матері фактично покладає початок історії християнства, оскільки саме з Діви Марії втілюється Спаситель світу – Христос.
Хоча про саму подію різдва Пресвятої Богородиці не згадується в жодному з Євангелій, в Православній Церкві це свято стоїть в розряді дванадесятих, тобто таких, які є найбільш шанованими. Маленька Марія з’явилась на світ для того, аби виконати ту важливу місію, для якої Її було обрано.
Показовим є те, що саме особа жіночої статі зробила величезний внесок у справу всезагального Спасіння. Хоча про Божу Матір у Святому Письмі є лише кілька згадок, однак всі вони просякнуті вічними прикладами для наслідування і є втіленням найкращих жіночих чеснот.
Сказати, що жінки повинні ставити собі за ідеал саме Богородицю – не сказати нічого! Діва Марія від початку і до кінця свого життя є прикладом не просто жіночого, але християнського смирення, терпіння, співстраждання, прощення та любові. Саме ці якості, в яких Божа Матір проявила себе, роблять її «чеснішою від херувимів», даючи в подальшому підстави вважати Її заступницею за весь рід людський.
Яким люблячим і терплячим повинне бути серце жінки, аби витерпіти страждання і смерть своєї дитини, а потім ще і стати покровителькою і захисницею тих, через кого і за кого померло її дитя? Чи знайдемо ми сьогодні подібні приклади подібної не лише материнської, але і християнської любові? Все це пережила Пресвята Богородиця. Знаючи призначення свого Сина, живучи з цим від початку Його народження, Вона ані на мить не засумнівалась в необхідності покладеної на Нього місії.
Залишаючись однією з людей, Діва Марія стає вищою за ангелів. Ставши вищою за усі небесні сили, вона лишається назавжди з людьми. Не дарма Христова Церква віддано і посилено підносить свої молитви до Божої Матері, знаючи, що Діва Марія не полишить в скорботах.
Різдво Богородиці, як торжество Церкви, відкриває перед віруючими новий дороговказ, даючи надію. Життя Божої Матері – безперестанний урок для засвоєння усім, хто прагне Спасіння. Успіння Божої Матері – приклад і символ того, що смерть більше немає влади над людьми, якщо вони лишаються вірними Богові і Його правді.
{gallery}0001_photo/2015/09/20/rozhdestvo_bogorodicy{/gallery}
Читайте также
Вход Господень в Иерусалим: между ожиданием чуда и Голгофой
Толпа ждала земного царя, а встретила Агнца. Почему мы до сих пор ищем «удобного» Бога.
Что слезы Христа у гроба друга говорят о природе смерти
Горесть Спасителя у надгробия Лазаря – не просто человеческая скорбь. Это Бог смотрит на распад лучшего Своего творения и не соглашается с властью смерти над ним.
Разбитый сосуд: как Иуда стал зеркалом нашей духовной бухгалтерии
Аргумент предателя всегда звучит убедительно. Когда раздается призыв «раздать нищим», большинство из нас с ним соглашается. В чем кроется подвох этой безупречной логики?
День лжи: почему 1 апреля разрушает душу и доверие
В культуре «День дурака» – повод для веселья. Но где грань между невинной игрой и разрушением души? О духовной опасности розыгрышей, лжи и сарказма.
Записки старца Архипа: как сельский батюшка стяжал дары Духа
История схиархимандрита Архипа (Колодия) – удивительного подвижника Черниговщины, который восстановил десятки храмов и оставил глубокие дневники о вере и чудесах.
Разговор со святителем Лукой о деньгах, которые жгут руки
Как священнику можно было брать деньги из рук тирана, который расстреливал духовенство?